Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 494 Дата публикации: 21.1.2015
Стільки часу минуло, а я подосі шукаю відлуння тебе у людях, що мали відношення. Яка ж то дурість! Не те щоб мене розпирало від отого - нерозділенного, то вже давно минуле. Просто є люди, які назавжди залишаються цінними, десь там - глибоко усередині.
Я повільними кроками наближаюсь до бажаних, намріяних речей. Того, що ти, у вигляді напускної освідченності, чи просто у вигляді жарту, сказав. А я повірила. Мало того, що повірила, я ще й втілюю то в життя. Не уявляю, цікаво тобі чи нє, але в мене виходить. Мабуть тому, що сильно хочу. От таку силу мають слова ТИХ людей...
Ваше мнение: