Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 498 Дата публикации: 29.6.2015
Тихше, стій на місці – ти стоїш,
Чекай, дай відповідь – відповідаєш,
Пити хочу, напої мене – несеш води.
«що» і «як» робити знаєш,
Знаєш, бо відчуваєш
У тебе прямий зв’язок
З тим, хто там зверху усім заправляє
Ти нестандарт, незрозумілий,але
Багатьом здається, що тебе знають
Я ж, крізь слово хочу запитувать: «що?»
Бо не розумію куди ти подумав
Ти – десь, неосяжно
А ми не небесні - земні
І кортить у ту вись
Та ніяково і страшно
Все має бути вчасно
А напролом , то дурне, невдячне
Йти, руйнуючи своє, себе, не варто
Не це омріяний путь до щастя…
Ваше мнение: