|
    Прочтений: 0 Посещений: 2111 Дата публикации: 18.9.2005 У кожного раптом з'являється власний погляд, навiть у тих, кто до виборiв навiть не викликав пiдозри у спроможностi його мати. Але дивно, слiд за словами "а я вважаю" чути низку фраз якi здебiльшого можна побачити на агiтацiйних листiвках або почути в телевiзорi. Однi й тi самi слова, нiби мантри, у двох стандартизованих послiдовностях вимовляє i барига, пакуючи п'ятку, i професор - доктор фiлософських наук, починаючи лекцiю, бабуська, з якою доводиться їхати лiфтом, контролер в трамваї, вантажники на перекурi: Свiт навколо перетворюється на телешоу, кожен отримав собi слова якi вiн має вимовляти у будь-якiй стуацiї, усi с захопленням виконують свої ролi. Найбiльш кумедно виглядають тi, хто бажає виглядати розумнiшим за iнших: "Звичайно все це Пi-аР технологiї, баранячi яйця, але Українi потрiбен :(йдуть варiацiї на тему доброго царя) i тому - тому треба всеритись та й не жити. Якщо простежити за поглядами людей, то починає здаватися що реагують вони лише на два кольори. Можливо тому що зима, i помаранчевi стрiчки виступають на замiну красивим цицькам, а синi теж можна до чогось пришпинделити. Настає вечiр, на площi тусує молодь. Холодно, i у помаранчевих грає танцювальна музика, щоб можна було танцювати i грiтися. Тартак, а пiсня називається не знаю як, приспiв складенний зi слiв "Танцюйте, падли." Усi iз задоволенням танцюють, у тому числi i я. Полiтику беруть на озброєння у особистих взаеминах. Пари, яким вже давно треба було розiйтися, нарештi знаходять для цього пiдстави - "та як взагалi з тобою розмовляти, якщо ти пiдримуєшь зека". Любовним трикутникам на згодi стає Кушнарьов. Нiчний потяг на Донбас. Нам вдалося взяти квитки лише верхнi полицi. Залишаеться або щось вирiшувати, або давитися горiлкою в тамбурi. Навколо знайомi пики, разом записувались. "Та ти шо, не можна зараз пити, здогадаються що ми за Ющенко, живi не повернемось". Дивна логiка. Just cruising. Треба усюди засунути носа. Нiби звичайнi люди, займаються своїми справами. Але чомусь не вiдпускає незрозумiле вiдчуття, нiби мiстечком панує вiдчай. Вiн усюди, капає з крану, росповзається небом з усiх сорока димарiв заводу Stirol, вiдлунює вiд сiрих стiн, та губится десь у пiднiжжя териконiв. I балачкi тут зовсiм iншi. Звичайно починаються зi слiв "Ющенко лох", а далi. У мiстечку що поряд закрили шахту. Десять тисяч населення, школа, усi понти. Зараз його населяють лише пацюки. Тут шахти ще працюють, але неозброєнним оком можна побачити, що мiстечко вмирає. I слова Тимошенко "скинемо Донбас у Чорне море" тут сприймають у прямому сенсi. Якщо вдома звичайними були слова "клав я на полiтику", дивлячись в очi людей без майбутнього залишається тiльки мовчати. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Миша - Помаран4
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |