Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1958 Дата публикации: 22.9.2005
На хвилях темряви гойдались,
Так нiжно до гори здiймались
На човнi пристрастi й кохання,
I бiла стеля замiсть неба...
Нам щастя бiльшого не треба,
Пливемо вдвох в обiймах ночi
Рiкою палкого бажання.
А хтось в цей час рахує грошi,
З тваринним блиском у очах,
I озирається навколо,
Така його нiкчемна доля -
Несе свiй паперовий стяг.
I геть облич не розрiзняє,
Байдужий до всього людського,
Аби побiльше було свого,
I гаманець завжди був поруч -
Таке собi вiн щастя має.
Здається всiм, що йде вiн вгору,
Насправдi ж... Досить про метал,
В життi ще стiльки рiзних барв,
I лагiдне промiння сонця,
Таке довiрливе й наївне,
Розбудить вранцi крiзь вiконце
Наше маленьке диво.
Рожевi щiчки, рученята
I погляд радiсний до болю,
Таке невинне янголятко,
Воно лише для нас з тобою...
Хiба в життi є щось дорожче,
Нiж тi маленькi темнi вiї?
Не купиш нi за якi грошi
Цю гарну мрiю...
Ваше мнение: