Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 342 Дата публикации: 26.4.2018
Трясця йому. Моє серце плавало в його долонях, мене назавжди прикувало до нього. Хай йому грець. І він цим доволі вдало користується. С тієї миті, коли його подих вперше огортав мою шию, я не чую інших імен, не бачу інших облич; ні з ким, крім нього, не говорю. Перетворююся на дзару. Йому це подобається. Його очі казали мені це тричі, коли моє життя залежало лише від його посмішки. Мудак. Причепив мене собі на шию. І звисаю я тепер поряд з його улюбленим кулоном у формі леза. Тільки за цим кулоном йому ще й в Іспанію довелось летіти, а я з ‘явилася тут, під боком. І взагалі безкоштовно. Люблю його, Тіно. Належу йому. Раніше тобі, тепер- йому.
Я навіть уваги не звертала, які ви інакші планети. Ви завжди були поряд, а що мені ще було треба? Яка я дура була. Тільки зараз, коли ти ТАМ, а він тут, я зрозуміла, наскільки я вас по-різному сприймала. Він мені був за повітря, а ти за воду. І я б не дала ні краплі тої води за ті подихи, що моє життя спотворили. Щасливої тобі подорожі, Тіно. Навіки твоя, зневоднена… Я
Ваше мнение:
Квитковский - Привіт, Тіно
