|
    Прочтений: 0 Посещений: 262 Дата публикации: 27.11.2019 Письменник в жанрі детектив Олеся Сентябрінская погодилася на пропозицію одного поета Кості Вороніна написати спільний твір під назвою "Прозріння". Але раптом, по приїзду, починає отримувати повідомлення романтичного характеру в віршах і переймається ними до глибини душі. Хто ж автор цих SMS? До чого призведе творчий союз Олесі і Кості? 1 ГЛАВА Через п’ять хвилин її поїзд зупинився у Львові. Сюди Олесю Сентябринську, для спільної праці, покликав найкращій друг та поет Костя Воронін. Сама Олеся була досить відомим київським письменником у жанрі детектив. Друзі вже давно хотіли з’єднатися та написати детектив із віршовими елементами, але тільки тепер наважилися привести задум у дійсність. Її настрій був відмінним – дівчині подобалась культурна столиця і компанія Кості. Тільки вони зупинилися, Олеся отримала дивне повідомлення з невідомого абонента: «Здравствуй принцеса, Вибач за нахабство, але ти мені цікава! Ти мне не знаєш, але я буду поруч, хоча й заважати течії твого життя не хочу… Просто, я кохаю тебе!» Дівчина здивовано все прочитала та відправилася на вихід, міркуючи про те, що зв’язалася із шанувальником, але залишить усе як є – хай пише. Виходячи, її погляд одразу притягнув образ друга: – Скільки років?! Скільки зими?! – на позитиві вигукнув чоловік. – Привіт друже, як я рада, що доїхала!!! – в тон йому відповіла Олеся. Після чого Костя привів подругу до себе – вони стрімко узялися за працю. Паралельно з цим вели бесіду, зливали усе найцікавіше, що трапилось за останні роки. – Уявляєш, а в мене з’явився шанувальник! – заявила Олеся. Тільки тепер дівчина зрозуміла, що ця SMS її дуже хвилює. – У повідомленнях в коханні зізнавався. – Цікаво, а почитати даси? – спитав Воронін. – Звичайно! – на позитиві відповіла Олеся та передала йому телефон. Прочитавши свої ж слова, чоловік зробив здивований вигляд: – Олесенько, це не шанувальник, а людина з твого кола, для якого бракує відповідної емоції від тебе! – завуальовано натякнув він. – У моєму колі немає таких! – коротко відповіла вона. – А я вважаю, що є, але ти його не помічаєш! – відрізав хлопець. – Мені його шукати доведеться, на твою думку? – здивувалася Олеся. – Якщо він захоче – сам знайде! – відповів Костя. – А твоє особисте життя як? – зацікавилася дівчина. – Ти же знаєш, що я її не заводжу, – спустошено відповів він. – Встиг розчаруватися за своє існування. – Ну, ти і песиміст! – дала іронічну заяву детектив. – Я теж у коханні обпікалася, але все одно хочу знайти когось. – Знайти? Справжнє почуття само повинно знайти відповідну пару людей! – загнув філософію поет. – Я впевнений у тому, що ви знайдете одне одного. Таким чином, письменники провели практично цілий день біля комп’ютера. Після чого Сентябринська влаштувала для себе туристичну прогулянку. Думки дівчини розірву валися навпіл: першу частину заповнювало натхнення для нового детективу, другу – SMS та його автор. Можливо маячня, але вона чекала чергове повідомлення й… дочекалася: «Ти – моє повітря! Ти – мій сенс! Моє життя Лише для тебе! Твоє життя Для мене найдорожче! Кохання робить мене Твоїм таємним рабом! Доки я є інкогніто, Але визріє зустріч І більш не відпущу! Найду засіб Показати свою сутність!» В дівчині прокинулося різке бажання познайомитися з цим автором – вона повільно закохувалась. У всіх своїх попередніх відносинах Олеся вела лінію вірної дружини, але ніколи не знаходила щастя. Вони нагадували схему, де цукерково-букетний період – підйом, а основне побутове життя після весілля – занепад, коли хотілося стабільності. Й ось в її житті наступило нове дихання, бо таке зізнання відрізнялося від інших. В цей час Костя також займався психоаналізом над собою та філософією. Він розумів, що рано чи пізно доведеться розкрити Олесі його таємницю – він той самий автор SMS, які вона стала отримувати, тому що набридло приховувати своє кохання. Коли пара познайомилася – кожен з них мав свою половинку, але по-справжньому вже давно не кохали. Багато відносин, у якись момент холоднішали, набридали. На думку Вороніна, Сентябриньска не мала схожості ні з ким, чим й притягувала… Олеся з’явилася за північ, застав друга сплячим з телефоном у руках. Аби – як уклала його до ліжка та й сама пішла спати. Дівчина думала лише о невідомого романтика – сама закохалася. Її вабила ця дивна гра, але все ж хотілося зустрітися й з оригіналом. Тільки сон був надто дивним. Олеся збоченою не з’являлася, але вона чітко бачила, як була близькою із Костею, що й привело письменницю у шок, тільки перервати це було важким завданням, з котрим впоратися не вийшло. Дівчина прокинулася, коли зрозуміла, що телефон знову ожив: «Як сни твої Моє кохання? Які ці сни? А мені снишся лише ти І наші можливі діти. Лише ти потрібна мені, Як волога повітрю. Ти будеш лише моя! Про це знай!» Коли здивована Олеся остаточно пришла до тями, почала шукати друга по квартирі. Він знаходився на кухні, пив чай, паралельно готував їм сніданок. – Прокинулась, нарешті? – навчально спитав чоловік. – Скільки вчити тебе треба, що якщо їдеш на прогулянку – одягайся нормально, бо це тобі Львів все ж таки! А вона ні про що не думає – ось результат! Можеш дякувати, що я якимось дивом встав й примудрився зміряти тобі температуру! Ці слова привели дівчину в дуже сильне здивування: – Стоп, а я хіба хвора? – Ні, просто мені нічим було себе зайняти! – з глузуванням відповів Воронін. – Ось і нагрів градусник до 38 та вставив тобі під пахви… – Костю, я, здається, торкнулась головою! – І як це виглядає? – Мені наснилося, що ми з тобою з друзів…стали коханцями. – А сама що вважаєш, стосовно цього? – поцікавився поет. – Не знаю! – спустошено відповів детектив. – Я досить добре до тебе відношуся, але в дружньої ступені. – Мабуть, я повинен тобі дещо сказати…тебе цікавить, хто автор тих SMS? – вже серйозно спитав Костя. – Так, звичайно! – придушено відповіла Олеся. – Це я, так що вибач мене за кохання! – Чому ти це зробив? – А може, тому що ти інакше мене не помічала? – вибухнув Воронін. – Мені потрібен час, щоб поміркувати! – після паузи заявила дівчина. – Тому ми просто призупинимо цю тему! Тимчасово! Треба розібратися з тими дровами, яки ти налома… Вона не змогла закінчити, тому що поет зупинив її поцілунком. – Добре! – зі збитим диханням відповів він. – Але знай, що у будь-якому випадку я кохаю тебе! І я у цьому впевнений! Олеся зуміла закохатися в друга, котрий з’являлся інкогніто, але усвідомлення того, що це саме він привело у шок! Воронін це чудово розумів, тому просто тримав детектива в обіймах. Він її не образить й не відпустить, тому що кохає серйозно й крапка! 2 ГЛАВА Пройшло півроку. Друзі дійсно закрили тему стосовно прихильності одне одного. Просто занурилися у працю і з неї не виходили. Але одного разу закрутилася доволі дивна історія. А трапилось це таким чином. Ранком, після чергової творчої праці, Олеся прокинулася з дивним відчуттям страху, занепокоєння й туги. Коли дівчина остаточно прийшла до тями від сну, то помітила підозрілу відсутність Вороніна. Спочатку вона не наважилася підняти паніку, бо вважала, що друг просто кудись вийшов. Але протягом дня його все не було й не було. Ближче до вечора раптом «ожив» телефон й привів дівчину у глибокий шок, тому що дзвонив колишній чоловік Володимир: – Привіт Леська, не здивував? Просто за той час, що ми розлучені, я займався самоаналізом і все зрозумів…хочу вибачитися и почати спочатку! Я знаю, що ти зараз у Львові, і за випадковим збігом, сам тут. Де ми можемо зустрітися? – Навіщо тобі це? – спитала Олеся. Вона поважала цього дивного художника, але єдина їх спільна справа – інтим. В іншому малася повна протилежність і характерів, і інтересів. Він був палким фанатом епохи класицизму, вона – писала детективи й слухала рок 90-х та 00-х років. Його темперамент складався з емоційного фонтану, вона ж була м’яким романтиком. Благо розлучились вони по-доброму. Детектив почала збиратися на зустріч, розуміючи, що надмірно хвилюється за друга. Та й починати відносини із колишнім чоловіком дівчині, ох, як не хотілося. А у чому, вибачте, сенс? Все одно на них чекає стара й звична рутина. Вона встигла від нього відвикнути й не хотіла звикати знову. Вона хвилювалася за Костю, у котрого «добре» закохалася, й кидати його не мала бажання. – Як чого? Вибачитися та почати усе с початку. Я зрозумів, що повинен був всього себе присвятити тобі, а не лише Мольберту! І взагалі, чи згодна ти одружитися зі мною знову? – Володю, зрозумій правильно, але після нашого розлучення у моєму житті нічого не змінилося, окрім особистого плану. Та й не повинен ти себе ломати, бо є творчою людиною. Тому ні! Чітке й тверде! – відсторонено сказала детектив. – Зрозуміло, ну і хто він? – холодно спитав художник. – Поет Воронін, якщо тобі це призвіще про щось каже? – Каже! Ми одного разу працювали разом, а точніше я ілюстрував його збірник! Тільки ми розійшлись у думці і взагалі закінчили не гарно… Слухай, а я можу з ним побачитися? Теж вибачитися надумав! – заявив Володимир. – Ти можеш, звичайно, прийти, тільки його немає вдома! – відповіла Олеся. – До речі, Вово, а навіщо тобі знадобився Воронін? – після довгого мовчання спитала Сентябринська. – Не думаю, що тобі буде це цікавим! – відмазався художник. – Просто в нього моя річ, яку хотілось б забрати. – Що саме? – знову спитала Олеся. – Мені потрібен один диск, сіренький такий! – відповів чоловік. – Дивись, я поцікавлюсь у Кості стосовно цього та передзвоню, їде? – Їде! «Цікавий заворот подій, однак» – почала міркувати Олеся. – «Костя співпрацював із Володею. Хотіла би я на це подивитися! Як можна працювати з людиною, у якої все повинно бути акуратненько, під лінієчку?» Вона набрала номер друга декілька разів, але зустрілась з ігноруванням. Справа набирала детективний оберт, ще й тому, що дівчина отримала підозріле анонімне послання: «У вашого Вороніна великі проблеми, але якщо будете втручатися – він помре! Леонардо – да – Вінчі» 3 ГЛАВА Він прийшов до тями в темному підвалі. Першими думками виявились два страхи: і за сестру, і за дівчину. Тільки положення було безвихідним, а викрадач, цілком можливо, вже ліквідує компромат. Коли він погодився співпрацювати з цим кадром, то й уявити не міг про те, у що вплутається. Скандал коштувало йому спочатку честі сестри, а тепер безпеки коханої. Адже потрібно за них відповідати. Чоловік знайшов дерев’яні коробки, склав одне на одного, розбив вікно, та й вибрався через нього. *** Олеся знову перечитала дивне послання, при цьому не могла приховати здивування. Леонардо – да – Вінчі? Костя співпрацював з Вовою? Вже навіть цікаво, що в них там трапилося й чим закінчиться! Раптом «ожив» телефон Олесі – SMS прийшло з номера Вороніна: «Той, через кого я тут може знаходитися поряд з тобою чи Ганною – будьте обережні!» *** – Олесю, я можу тобі відкритися? – запитала Ганна, стоячи на порозі квартири брата. – Звичайно! – з посмішкою відповіла детектив. – Я поміркувала над твоїм питанням про Костю й пригадала одну історію. – Десь рік тому він зв’язався з одним дивним художником, з яким доволі різко з’ясовували стосунки, а він у відповідь, знайшов мене й…зґвалтував. Тільки Костя припускав щось подібне та поставив у квартирі камери, після чого подав заяву у поліцію, але на тому все й зупинилося. – Впізнати цього художника зможеш? – в скронях почастішала пульсація. – Слабо, але можливо! – А як саме цей художник – ґвалтівник на тебе вийшов? – відчуття посилювалось. – Я можу, звичайно, розповісти, але це довга історія! – напружено відповіла Аня. – Я готова тебе вислухати! – зацікавлено сказала Олеся. І дівчина почала… *** Одного разу Аню вирішила навідатися до брата, але в нього був ще один візитер – той самий художник. Єдине, що вона почула – люту і навіть повну ненависті чоловічу бесіду: – Невже складно зрозуміти простіші ази мистецтва?! – вибухнув візитер. – Ази?! – здивовано обурювався поет. – Творчі люди різні, а значить, їх творіння не можуть бути копією попереднього!!! – Неук!!! – закричав художник. – Як я взагалі погодився з тобою працювати?! Класика – основа будь-якої творчості!!!!!! – Вибачте, що втручаюся, – відважилася вставити слово Аня, – Не розумію суті вашої суперечки. Класика, звичайно основа всього, але мистецтво на те й є мистецтвом, щоб творець вносив в нього свою печатку! – Як вас звуть, чарівна леді? – з посмішкою на обличчі спитав скандальний культурист. – Аня! Костя – мій брат! Далі, протягом місяця, дивний поціновував класики залицявся до неї, а коли вона наважилася запросити його додому – зґвалтував. *** Залишилося лише вбити поета, і це він зробить однією рукою, яка не здригнеться. Будучи на позитиві, відкрив пастку й…поперхнувся від побаченного. Десь п’ять хвилин він стояв у повному ступорі й не бажав вірити у те, що його жертва втекла, провівши подібну аферу. Чоловік почав обшукувати підвал, але поет, як крізь землю провалився. «Ця твар вирішила зі мною пограти?! Він впевнений у тому, що я зупинюсь на сестрі. Так х*@!!! Бідолашна Олеся, як же вона буде піді мною кричати! Так й пригадується Ганечка! Як же ви всі потрапили!!!». Чому справа Вороніної пішла на самоплив? Та все дуже просто! Саме він вбив слідчого та купив його начальство чемоданчиком доларів. Він всіх їх вб’є! Вони зрадники, тому не мають права на життя! Класика!!!! 4 ГЛАВА – Чому справу-то призупинили? – спитала Олеся, «складаючи пазли до купи», паралельно з пошуками диска. – Слідчого вбили! – відповіла Ганна сумно. – Ти пам’ятаєш, як звали цього художника? – Володимир! В цей момент Олеся вже тримала у руках сіре коло. Дівчина до останнього не бажала вірити у те, що чула – вона все ще поважала колишнього чоловіка. Але все ж таки згорнув емоції у клубок вона поставила диск у ноутбук… раптом почувся дзвінок у двері. *** «Вона точно знайшла диск й заховала його! Нічого, можна вбити, потім й Вороніних!!! Суки драні!!! Неуки!!! Зрадити класику заради сучасності!!! Тільки я їй не зраджу, а захищу!!! Ось під’їзд цієї плішивої курки! Буду дзвонити!» – Хто там? – почувся знайомий жіночий голос. – Олеся, це Володимир! Відчиниш? – Звичайно, зараз відчиню! – знову почувся голос дівчини, і він почув, як її рука почала крутити замкову щілину, але… Перед художником стояла не його жертва, а Костя Воронін, який не роздумуючи, вдарив чоловіка в обличчя. – А тепер поясни усім нам лише одне: невже твоє хобі настільки вбивче, що через це ти елементарно зійшов з розуму, а Володю? Хіба воно коштує того, що ти накоїв? Воно коштує того, щоб ти провів залишок життя у психлікарні? Костя просто виражається через свої вірші, але ти, замість того, щоб зрозуміти це, влаштував розбирання, яке, по суті, нікому не потрібне! До чого ти прагнеш? – зло спитала Олеся, коли Володимир оговтався у кімнаті. – І це каже моя дружина? – Колишня, Володю, колишня! – Не важливо! Ти ніколи мене не розуміла! Якщо б не класика, музики не було взагалі, а ти в нас рокерка, здається! Якщо б не класика, не існувала історія народів, мистецтва, культури! Але ви женетеся за сучасністю, забуваючи про старе! – Ти психічно хворий, і я жалкую, що у свій час вийшла за тебе! Ганно, телефонуй до поліції! – закінчила Олеся, й у хаті стало гучно від поліції та санітарів з лікарні для душевно хворих. *** У залі зібралося багато журналістів, як й київських, так й львівських. Тут проходила прес-конференція Олесі Сентябринської та Костянтина Вороніна на спільну книгу «Прозріння». – Здравствуйте, я Оксана Булановська, журналіст газети «Життя», – отрекомендувалася дівчина з задніх рядів, – І моє питання до вас, Олесю… У світі детективу ви себе презентували майстром доволі жорстоким, але що вас штовхнуло на спільну творчість з відвертим романтиком? Завчасно дякую! – Саме романтика! – заявила детектив. – Так, я собі тихо писала «сиве волосся для Агати Крісті», але давно вже розмірковувала про те, що хотілося б урізноманітнити рідний жанр, прикрасити його чимось. Саме в цей момент Костя запропонував зробити подібну фішку, і я не могла не погодитись. Хоча спочатку ми навіть не гадки не мали, як це зробимо та мабуть десь там, зверху нас помітили й представили не погану реальну історію! – Наталя Полтавка, «Львівський Бульвар» – представилася дівчина з першого ряду. – Останнім часом в Інтернет – сітках заполонилася чутка про ваш роман. Так ось, хотілося б дізнатися вашу думку з цього приводу! Дякую! – Ні, це не чутка! – вигукнув поет. – Буквально завтра Олеся стане моєю законною дружиною! Так що sorry, але з Києву я її вкрав! Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Евгения Кружкова - SMS
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |