Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 83 Дата публикации: 21.4.2025
Світ повен жорстокості,
Він замкнутий у своїй холодності .
Кожен день кидають найближчих ,
Та не турбує це Вищих .
Їх могутністю лиш хвороби посилаються,
Болі, страждання, несправедливість.
А розібратися як тяжко жити не збираються,
Хоча була і не одна така можливість.
Ми кричимо до тебе, Боже ,
З вірою,що допоможеш,
Згортаючи в благанні -
Про винних покарання.
Та ти не чуєш, спиш
Лиш війни , смерть, розрухи посилаєш ,
А на наші прохання ти мовчиш
І як нас дістало це знаєш .
Ми далекі від ідеалу я це розумію,
Та жити так як сказав ти не умію .
Занадто тяжкі ти встановив закони
Для пороху земного заборони.
На цій землі так мало ми живемо
І лиш правил моралі ніхто не відміняв.
І прийде час ми всі помремо,
Тож дай відчути щастя нам хоч раз !..
Ваше мнение: