Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 2794 Дата публикации: 14.3.2006
Гарний віршик. Сумненький трохи... але все рівно мені подобається ;)
Cидим отак удвох
Лиш я і ніч
Її я краще себе розумію.
Бо я заплуталась у безлічі облич
Вона ж з одним...
Їй місяць серце гріє
Я вже не контролюю своїх сліз
Вона також неконтрольована і темна
А он у небо місяць їй приніс
Зірок
Щоб лиш зробити їй приємне
А я також її люблю за те,
Що ніч така є дивна, таємнича...
Отак сидим із нею ми удвох.
Та знов вона іде, бо місяць кличе
Залишилась одна у темноті
І зрідка погляд в небо направляю
А там...
Зірки, що місяць дарував
І ніч, що його ніжно обнімає.