Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 3277 Дата публикации: 14.3.2006
Попереджаю - ДУЖЕ ДИВНИЙ ВІРШ.
Іще додаю - я не заміжня ;). Просто усі, хто перечитує цей вірш відразу звертають увагу на останній рядок.
Але суть не в тому.
Цим віршем я хотіла показати яке воно наше життя... Спочатку хтось грає глобально-важливу роль у ньому, а тоді, з часом відходить на другий план, а тоді і взагалі зникає, і вже через кілька років може колись зустрінешся з тією людиною на вулиці, в магазині чи у метро і розумієш, що могло все бути зовсім, інакше, але... Життя розставляє свої акценти.
Колись зустрінемся з тобою у метро.
А може десь на вулиці буденній
постане в памяті усе, що в нас було
Я посміхнуся, якщо знайдеться натхнення
За ту всю зустріч я згадаю вечори.
Згадаю дні. І навіть деякі хвилини
Загляну: що там у душі твоїй
І запитаю як твоя родина
За себе я не буду говорить,
Бо ти і так за мене будеш знати
Я впевнена - до тої от пори
Ти спробуєш на смак сердець багато
І зрозумієш, що таких як я - нема.
не знайдеться.
Хоч як би не шукалось.
Будеш одружений...
Заміжня буду я.
І стільки усього в житті вже сталось,
Але ж немає часу розказать.
Бо я спішу.
Ти також справи маєш.
Ну що ж.
Бувай.
Зустрінемось колись...
А я пішла, бо чоловік мене чекає.
Дякую за такий чудовий вірш! Він аж ніякий не дивний , описується як раз таке дійсне , правдиве життя. Цей вірш як раз підійшов до момоєї ситуації. Дівчина яку я люблю, нажаль я не можу з нею зустрітися, тому що життя так склалось. Може дійсно колись десь у якомусь метро я і зустрінусь з нею........