|
    Прочтений: 0 Посещений: 1760 Дата публикации: 11.8.2006 ТАКА ЛЮБОВ БУЛА ВАЖКА ДО НЕЇ, ЩО ЦІЛУ НІЧ, ЯК КАМЕНЯР, ТРУДИВСЯ. АЖ РАПТОМ РАНОК.Я У ЧАСІ ЗАБЛУДИВСЯ. ВМИВАТИСЬ ТРЕБА. В ТАЗІК НАХИЛИВСЯ. І СЕРЦЕ ВИПАЛО У ТАЗІК. Судомить біль, а серце калатає. Вода хлюпочить краплями у небо. Та я її аж по цю мить кохаю, Хоч серця вже нема.Нема й не треба! Дивлюсь на серце на своє, на рідне. Яке ж воно заморене, гаряче! Кипить вода,а я кохаю, аж не видно За паром сліз. Хоча б у тазік плачу. Якби про кожну надривати серце І рвати пути, що тримають душу, Земля була б устелена серцями. Чоловіки були б не люди - просто тушки. Та так воно і є! Та так воно і буде. Так-так,так-так, так серденько моє? УМИВСЯ СЕРЦЕМ. ЗНОВ ЗАСУНУВ В ГРУДИ. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Жміль - ПРО СЕРЦЕ, ЩО УПАЛО У ТАЗІК
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |