Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2200 Дата публикации: 30.1.2007
Хворію.Взважте будь ласка мою долю. Давайте вирішайте, «феміди». Чорт забирай,навіть коли,зараз,я стою на тонесенькому лезі,на краю парапету,який монтували,винятково для мого стрибака, ви мене судите. Цікаво,чи холодна вода?Чи відчуватиму я струмені відчаю скрізь фізичний біль?Чи стрибну у невідомість,чи схаменусь?Ще ніхто про це не знав,і тільки я тобі скажу : ти не зможеш пробачити собі мою смерть.Жоден з вас не зможе. А я памятаю кожне ваше слово, кожний вчинок.Вас так багато,і всі бажали бути ліпшими в моїх очах, найблизькішими. Але я завжди була сама.Це ніби вирок – самотність. І ось зараз,я вбиваю свої мрії,волю,кохання,сподівання знов сама,хоча ви всі поруч. Дивіться.Дивіться, як я танцюю зі смертю.Так я настільки божевільна.Так я хвора.Тож нужбо судіть мене!Ви судді, світу цього,які не бачили сонця, за своїми окулярами.Ви,судді, які не божеволіли.Ви,судді, що не кохали дарма, не вбивали без вагань,не втрачали навіки.Судіть мене строго,і вибагливо,адже я не вписалась своїми вчинками в рамки вашої картини.Можливо,я знаю про життя менше за вас,але я хоча б жила на справді. Виявляється це не боляче.....Не боляче вмирати....Так холодно.Крізь тони води ви такі маленькі,і нечіткі, судді.Ви чуєте?Ви малі......нечіткі.....судіть....
Ваше мнение:
Algarade - Божевілля.....
