|
    Прочтений: 0 Посещений: 2026 Дата публикации: 6.2.2007 Хто йде по життю вгору, хто йде вниз, але старість перестріне і тих, і тих з однаковими вимогами боротися за існування до останнього земного дня... Так холодно вмерти вночі, без ковдри, без даху під небом, Я хочу, щоб сльози оці служили твоїм оберегом. ...Тепло, що раптом зникло, жбурнуло раптом під паркан І бідне серце, що вже звикло, саме очуняє від ран. Усе життя - порожні очі, яким нема до тебе діла, заплутані коси дівочі... І новий день з окрайцем хліба. Перший звук проріже тишу, Перше проміння торкнеться долонь, Не зафарбуєш, а залишиш волося сиве біля скронь. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Та, що танцює з вітром - ***
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |