Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2014 Дата публикации: 6.2.2007
Нехай сміються ще над нами,
Але прийде той час- коли,
Народ, який звуть “хохлами”
Розквітне, як цвітуть сади.
Життя без зброї ми будуємо,
Хоча Чорнобильський набат
І досі в душах, наших чуємо,
Весняних днів, чужий парад.
Ми бідні, але ми й багаті,
Бо не знайти такой душі,
Яка живе у світлій хаті
Де завжди гомін і пісні.
Жива душа, жива ще мова,
А значить і народ живий.
Від нас не відвернулася доля,
Старий край – вічно молодий.
Здається, краще будуєм - чуєм, якщо не помиляюсь;
Ми бідні, але ми й багаті,
Бо не знайти такой душі,
Яка живе у світлій хаті
Де завжди гомін і пісні. -розмитий зміст, як власне і висновок в останній строчці.
В загальному задум добрий та на мою думку, варто трохи підкорегувати.