|
    Прочтений: 0 Посещений: 2357 Дата публикации: 13.6.2007 Історія про кохання та стільники. 23/06/06 23:11 ВІН Привіт, сонце! Як ти доїхала? А я вже встиг скучити. Під дощ не потра Ось вже вона і поїхала. Вона завжди кудись їде, завжди поспішає. Увесь час її жене кудись то почуття обов’язку, то цікавість, то робота, яку ніхто крім неї не здатен виконати. А він інакший, зовсім інакший. Звичайно, йому теж не достатньо мати чотири стіни, але і природа цікавить його лише коли її можна обгородити парканом і вважати своєю. Йому не подобаються далекі подорожі, а вона майже не уявляє без них своє життя. Іноді йому буває трохи сумно від цього, але водночас він усвідомлює, що саме таку любить її найбільше. Мабуть, зараз вона вже у заповіднику, а йому завтра на роботу – пиляти півгодини автобусом і стільки ж на метро, а потім сидіти згорбившись над пробірками, колбочками, електроприладами та іншою махінерією, чекаючи, доки прийде вечір і вона зателефонує йому і скаже, що у неї все чудово, а він, уже всоте – що любить її. „На добраніч, сонечко!” – каже він пошепки і вимикає світло. ВОНА СОСТОЯНИЕ: 24/06/06 23:11 НЕТ РЕАКЦИИ 25/06/06 11:11 Вредне дівчисько, не вмикає телефон, мабуть, акумулятор сів, а зарядити ніде. Він подумки картає себе, що ніяк не збереться купити їй новий, хоча вона й відмовляється. Іноді він думає, що доки не почне заробляти достатньо грошей, вона сприйматиме всі його подарунки „в штики”. От якби ж його узяли на контракт! А то – дарувати коханій на День народження годинник за вісімдесят гривень. Сором який... Хай йому чорт! Гідроліз пропустив! Він зривається з ніг, хапає штатив із пробірками і поспіхом додає шпателем додецилсульфат натрію у кожну. Потім виправляє у заляпаному чимось рудим зошиті „гидролиз – 30 мин.” на „гидролиз – 38 мин.” Нічого, це не страшно, головне, щоб у неї все було добре. 25/06/06 11:26 ВІН Вреднюча, відзовися! Провалю усі досліди. Шалено хочу тебе чути. Твій Полуденна спека спадає, він повільно йде вулицею – все рівно на автобус вже запізнився. Зараз він зайде у книгарню, можливо, знайде щось цікаве. Як завжди порожньо. Він обережно висмикує книги за корінці і гортає їх. Раптом натрапляє на оповідання Хемінгуея – вона радила йому їх почитати. Якесь дивне тепло наповнює груди. Дістає гроші, пробиває у касі чек і виходить з книгарні, намагаючись не думати про те, чи лишилося у нього щось на проїзд. Завертає за ріг, минає урядові установи і підходить до метро. На ескалаторі розкриває книгу і гортає кілька сторінок. Дивно, він не любить Хемінгуея... ВОНА СОСТОЯНИЕ: 25/06/06 11:26 НЕТ РЕАКЦИИ 25/06/06 23:26 Отакої! Де ж це вона ховається? З’являється незрозуміла тривога. У голову починають лізти думки про нещасні випадки, катастрофи літаків, землетруси, інопланетян, Аль-Каїду та інші нісенітниці. Він іде на кухню і заварює собі червоний чай просто в чашці. При цьому розливає кип’яток на стіл і довго дивиться, як повільно пливе гаряче озеро. Ні, з нею не могло статися нічого поганого тому, що він її любить. Мабуть, він її чимось образив і тепер вона навмисне не вмикає телефон. Він починає перебирати у пам’яті останню зустріч. Не варто було цілувати її тоді на людях, це було дуже брутально з його боку. От довбень! А ще, здається, він назвав її своїм вредним маленьким дівчиськом. Нездара! Як можна так поводитися із найдорожчим скарбом? Звичайно ж, вона образилася. Коли він заснув тої ночі, напевне сказати не можу. 26/06/06 02:13 ВІН Я дуже скучив за тобою. Пробач мені, коли чимось тебе образив. Я прос „Я сегодня уйду пораньше, все равно работа не клеится, вот только посуду домою…” – каже він. „Да, конечно. У тебя всё в порядке?” „Всё отлично, просто устал за эти дни. У вас будет завтра минутка обсудить результаты опытов?” „Да. Ты отдохни. Нельзя на себя столько всего сваливать.” „Спасибо.” Легко сказати, „не звалюй”. А що ж іще йому робити, щоб не думати? Адже тільки коли він постійно має якусь роботу, може хоч трішечки забувати про неї і про те, що не чув її вже два дні. Досліди, схоже, вдалися. Либонь тому, що він ще ніколи не хотів аж так сконцентруватися. Але все таки стомився, відпросився додому. А що вдома? Лише гарячий червоний чай? ВОНА СОСТОЯНИЕ: 26/06/06 02:13 НЕТ РЕАКЦИИ 26/06/06 14:13 Ось він уже і в метро. Він хитається з боку в бік разом з усіма – хоч у цьому знаходить якусь полегшу. Він тепер не сам, він як і всі, вони хилитаються разом, і він може думати разом з ними їхні думки. Під ногами тарабонить, тому не чути стукоту його серця, що так і поривається вискочити з грудей. Можна подзвонити її батькам, але ті так само нічого не знають, чого їх зайве полохати? „Пластырь! Ранозаживляющий бактерицидный пластырь для мелких порезов, царапин и тех, кто натирает ноги новой обувью! В упаковке пять штук, цена упаковки – три гривны! Пластырь! Ранозаживляющий…” Ось зараз він купить багато пластиру і стане легше, чомусь думає він. Безглуздість, звичайно, але дістає гроші і протягує їх тітоньці з пластиром. „Одну упаковку?” „На всі.” „Ого! Зачем вам так много?” – дивна тітонька, ніби їй не все рівно, нащо йому той пластир. „Збираюсь серйозно порізатись.” – відповідає він. Вагон стурбовано шипить – кінцева… 26/06/06 19:10 ВОНА Привет! У меня всё хорошо. Здесь очень красиво. До связи. 26/06/06 19:12 ВІН Кохання моє! Який я щасливий! Я тебе обожнюю! Всі ці дні було сонячн 28 черв’06р. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Зелений Лис - ТРИ ДНІ У СТІЛЬНИКАХ
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |