Білий Вовк - Зiзнання

Жанр: Проза: Разное

Зiзнання

Як би це не здавалось дивним, цей твiр називається так, як вiн називається.

Я зiзнаюся в тому, що мiй перший справжнiй лiтературний твiр був написаний (чи ненаписаний) українською мовою рокiв десь у 12-14 (точно не пам'ятаю). Тодi я писав про Україну, про її незалежнiсть. Це було дуже дивним для людини, яка думає i говорить росiйською мовою. Я був далеким вiд полiтики, проте любив iсторiю i географiю. Це були найулюбленiшi предмети у школi. Я не був вiдмiнником у своїй школi - там були свої герої. Незважаючи на все це, дуже хотiв висловити свої почуття, як, наприклад, зараз. Я починав писати про українську незалежнiсть. Вважав, що вона була фактично подарована нам. Я писав щось iще, щось зовсiм не зрозумiле для мене вже через рокiв п'ять.

Писав цей твiр на першiй сторiнцi великого зошиту олiвцем. Потiм через 5-8 рокiв я просто вирiшив стерти цей твiр. Зараз те, про що я писав тодi, знаходиться тiльки у моїй пам'ятi. Я не жалкував, не жалкую i не буду жалкувати, що стер його. Проте, цей досвiд самовираження буде менi допомагати, оскiльки в цьому роцi я хотiв написати один твiр. Вiн, як я пообiцяв знайомому з "Лiбри", присвячений космополiтизму. I фактично я не збрехав.

Я не збрехав, тому що нiколи не вмiв брехати. Коли я починав це робити, то видавав себе. Потiм менi було дуже прикро, що я говорив неправду. Зовсiм недавно я згадав цiкавий епiзод з дитинства. Ми грали у футбол на шкiльному дворi. Коли виникла суперечлива ситуацiя, усi вирiшили запитати моєї думки. Усi казали, що я нiколи не брешу. Пам'ятаю - був гордий з цього.

Чому я написав цей твiр саме зараз? Це змусили мене  зробити подiї, що вiдбуваються в Українi. Пам'ятаю, як я мрiяв у юностi. Я дуже хотiв, щоб країна жила краще. Дивився у майбутнє i бачив Україну (чомусь у 2016 роцi) дуже заможною. При чому я тодi добре знав потенцiал країни, оскiльки непогано вчив соцiально-економiчну географiю. Тодi вважав, що має бути сформований великий iнформацiйний центр. Цей центр збирав би iнформацiю з усiх куточкiв України, обробляв би її, та був би фундаментом для роздумiв i дiй українських полiтикiв стосовно майбутньої внутрiшньої та зовнiшньої полiтики країни.

Багато що змiнилося з часiв юностi. Вже не ходить трамвай пiд вiкном, а будується нова дорога. Немає дерева на якому я грався з друзями, будуючи "халабуду". Навiть двори, де я з друзями грався теж змiнилися.

Я все це згадую, бо тi 17 днiв, якi вiдбулися в Києвi, змiнили мене. Я знайшов свого старого друга, який виїхав до Канади, i зараз живе там. Хоча я хотiв його знайти iще задовго до всiх цих подiй, проте ситуацiя в країнi i старий друг мого старого друга (вибачте за тавтологiю) надихнули мене на пошук в Iнтернетi зовсiм недавно. Не одразу менi вдалося його знайти, проте я його знайшов i почав писати йому листи електронною поштою. Зрозумiв одну рiч - людей не можуть роз'єднувати тисячi кiлометрiв, якщо у них є добра пам'ять. Iще я зрозумiв, що людинi дуже важко змiнитися, якщо вона вже поставила певну мету в життi i має власнi, чiтко сформованi iнтереси.

Я згадав подiї в Українi, тому що добре вчив iсторiю. В Українi вiдбулася "помаранчева революцiя" (якби ця назва комусь i не подобалось). Революцiя - це корiнний злам у суспiльно-полiтичному життi країни. Саме це i вiдбулося в нашiй країнi. I не важливо як розгортатимуться подiї далi, оскiльки будь-який крок назад до старого життя буде означати переворот чи контрреволюцiю.

Ситуацiя в Українi пов'язана з глобалiзацiєю. Чому? Вiдповiдь на це питання даю нижче.

Дуже багато людей негативно ставляться до глобалiзацiї, вважаючи що вона суттєво змiнює свiт. Я - космополiт i реалiст. У глобалiзацiї є багато переваг i недолiкiв, проте Україна вiдкрила себе свiтовi тiльки завдяки глобалiзацiї. Якби не було "свiтового телебачення", про нас би не змогли дiзнатися бiльшiсть країн свiту. Дуже значною перевагою глобалiзацiї поряд з чимось iншим (Не знаю навiть поряд з чим. Невже з "деглобалiзацiєю" чи з "аглобалiзацiєю") є можливiсть передавати актуальну iнформацiю мiльйонам людей. Якщо iнформацiя реальна чи вiртуальна, то вона дуже впливає на свiдомiсть людей. (Я вважаю це незаперечним фактом, оскiльки "iнформацiйнi вiйни" дуже впливають на свiдомiсть людей. Українцi були i є цьому свiдками.) Якщо змiни в свiдомостi людей свiту вiдбуваються на краще, то в цього свiту є шанс. Шанс на порозумiння, а не на ксенофобiю чи мiзантропiю. Негативом глобалiзацiї є звичайно полiтичнi, соцiально-економiчнi процеси, якi не можна не помiтити. Проте, виявлення проблеми вже дає надiю на її вирiшення. Як це зробити - лише розум, добро, толерантнiсть до думок кожного iндивiда, села, мiста, регiону країни, народу дозволить прийти до взаєморозумiння.

У словi "взаєморозумiння" основним є корiнь "розум". Зазвичай саме розум людини асоцiюється з добром. Людина засвоює отриману iнформацiю i, створюючи певнi речi, врештi-решт втiлює задумане у реальнiсть. Вона тiшиться з того, що створила i їй добре. А як же всесильне зло, ви, мабуть, запитаєте? Воно не може бути розумним. Хитрим - так, а розумним - нiколи. Чому? Я вважаю тому, що зло призводить до руйнацiї. Нiколи воно не створювало нiчого доброго (парадокс чи не так?). Ви звичайно ж скажете, що людина не ангел. Так, звичайно, не ангел. Проте, скiльки тисяч чи мiльйонiв творiв рiзних митцiв з рiзноманiтних куточкiв Землi присвяченi iдеям добра i зла. При чому добро там майже завжди перемагає. Чомусь я дуже дивувався такiй фразi як: "добро повинно бути з кулаками". Наполовину - це так, а наполовину - нi. Подiї в Українi це на мiй погляд пiдтверджували.

Якщо будь-який народ не захищав би свою свободу, то iнший, перемiгши, його б просто знищив. Я вважаю таку руйнацiю злом. Тому будь-яка нацiя не повинна бути пасивною, "толерантною" до iнших (толерантними люди повиннi бути в основному до iнших думок, а не до дiй. Особливо якщо цi дiї нiчого доброго не несуть). Народ повинен боротися за свою iдентичнiсть, бо iншi можуть її просто стерти. Я не закликаю до ксенофобiї, зовсiм нi. Я закликаю до того, щоб будь-який народ, будь-яка нацiя мали рiвнi права. Якщо дати людям щось створювати на своїй землi, прислухаючись до думки тих, хто живе на чужiй, саме добро буде панувати на цiй землi.

Люди самi звичайно створюють проблеми собi здiйснюючи зло по вiдношенню до iнших. Якщо "прислухатися" до духу Нашої Планети, до духу Всесвiту (а вiн є цей дух, можете менi повiрити), то люди будуть однозначно жити краще. Це не утопiя, а реальнiсть. Це реальнiсть не цього десятилiття, не цього столiття i скорiш за все не цього тисячолiття (чомусь хотiлось би помилитися, хоча навряд чи я дожив би до цього часу).

Пiдходячи до фiналу цього твору i певним чином пов'язуючи подiї в Українi з певними зрушенням у свiдомостi мiльйонiв людей майже в усьому свiтi, я хотiв би навести слова мудрої людини XX-го столiття Бернарда Шоу. Вiн сказав наступне:

"Можна захоплювати мiста i вигравати битви, але неможливо пiдкорити цiлий народ".

Виходячи iз всього вищесказаного зiзнаюся:

Я - громадянин України i Планети Земля!

24.12.2004 р.

Обсудить на форуме

2004-12-28 18:57:23 Captain GeMo
Чудово! Прекрасно! Надзвичайно! ТАК!!!

---

Комментарий:
Ваше имя/ник:
E-mail:
Введите число на картинке:

Украинская Баннерная Сеть