Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2123 Дата публикации: 17.1.2008
Я сіла у метро, щоб повернутися додому. А вийшло так, що я поїхала навіки... Ні, навіть не так... Я зникла назавжди... Десь між станціями "Університет" та "Театральна" я раптом відчула себе зовсім невагомою... І можливо навіть прозорою... Я все ще буда там, у тому гамірному і водночас лякливо тихому вагоні метро. Я бачила всіх тих людей, які, поспішаючи кудись, зовсім не звернули уваги на те, що дівчина, яка ще хвилину тому стояла поруч, раптом зникла. "Мабуть, вийшла на станції",- зметикували найуважніші. А я не вийшла, я просто зникла. Розчинилася... Я ще була там, я бачила їх всіх і відчувала їхній біль та сум, але я вже не була однією з них, я була іншою, я літала... Так... саме літала...Під стелею того самого блакитного зовні, як саме небо, вагону метро... Я була легкою, як пір'їнка... І дивно... дивно те, що про своє "земне" життя я майже забула... Я була вільна і щаслива. А десь там, вдома, у кімнаті з відчиненими вікнами мене хтось чекав, виглядав, оплакував... Оплакував те, що я не повернулася як обіцяла, що я не виконала обіцянку, і що я , мабуть, таки стерво... Що я полишила його одного... А я не полишила, я просто стала вільна... вільна... вільна...
Ваше мнение:
Kaukana - Вільна
