|
    Прочтений: 0 Посещений: 1735 Дата публикации: 7.4.2008 Сразу говорю: этот стих не должен никого толкать на нерозумные поступки!!! Я просто начиталась Лины Костенко!)))) Но вышло красивенько) Світилась, як сонце, коли воно спати лягало. Сміливо горіла зорею у ніч дощову. Здавалось, нічого на світі її не лякало. Душа була схожа на літню зелену траву, Чи може на чисте, безхмаре і сонячне небо – Така була щира!, смішна, мов маленьке дитя! …Але виростала… Тоді закохалась у тебе Уперше у світі… і ти замінив їй життя… Вона дарувала тобі свої синії очі, І вже не дитяча іскра мерехтіла у них, А сонячні дні проміняла на пристрасні ночі! …Мабуть то і був її перший покараний гріх… Тебе дивувала і тішила «посмішка неба», І сміх, що дзвенів, як у горах прозорий кришталь. Та тільки кохання, що вічне, було не для тебе. Ти швидко пішов, залишивши нестерпну печаль. З очей покотилися сльози, ще досі не знанні, Та й звідки вона здогадатись могла про таке?!, Що так розбиває серця теє кляте кохання??!, Що стане без нього життя, як каміння важке???!!!! …І впала вона, як нещасні приречені зорі Із неба, так сильно, здалось, що здригнулась земля! І серце згубилось у світі, як крапля у морі… Лиш сльози туманом лягали на мертве гілля… Застигли, пронизані вітром печальні алеї. І знову до міста небажана осінь прийшла… Спочатку ніхто не збагнув: «Що ж це трапилось з нею???» «Померла вона, чи згоріла від болю душа??»…. Відомо одне: на весні, як розвіється небо, Почнуть зеленіти дерева і перша трава, Промінчиком сонця вона нагадає про себе… І хтось прошепоче: «Напевно вона ще жива»…. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Настя Меган - Історія кохання
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |