Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2248 Дата публикации: 16.4.2008
Молоді дівчата, так бояться вголос фантазувати про своїх майбутніх дітей і я не виняток. Коли мене хтось запитує, завжди відповідаю, що навіть не думала про це, зарано. Впевненна, що таких нас більшість.
Часом мені здається, що я вагітна, затримка менструації, біль у грудях, набрані зайві кілограми. Інколи мене кидає в піт, такий холодний, неприємний, який доповнюється уявою про скалічене майбутнє. Понівечена молодість, втрата фігури, химерне існування, чоловік, який був змушений ним стати, одна річ прагнути співмешкати, кохатися, радіти незалежності, аж раптом: «Любий, ти скоро станеш татом»... Моторошно, навіть як для жінки. Якби можно було б бути готовим до материнства, матеріальний статок, сформований індивід... Це не тому, що фінансовий бік понад усе, аж ніяк, кожна мати прагне для своєї дитини всього найкращого.
Та коли що, я проти аборту.
Але буває, такий день, як ось сьогодні, при відчутті, що в тобі живе маленька людина, копія тебе, чи твого коханця... воно таке дивне, на хвильку піймаєш себе на думці...було б добре... Панчошки у 6 сантиметрів, рожеві шапочки... тому що, обов’язково дівчинка... і аромат молока від тільца, кажуть немовлята пахнуть саме так. Я навіть ім’я вигадала – Альбіна ( як Джесіка Альба). Якби мене зараз хтось чув...смішно)) Чомусь мені здається вона буде така ж струнка як її тато і матиме мої виразні очі.
Ось, торкаюсь своїх грудей, вони за останній час збільшились на цілий розмір... можливо запізно формується організм...або ж...тук-тук...тук-тук...два серця б’ються в унісон. Намагаюсь зрозуміти, чого це останнім часом мене навіщають такого роду думки, навіть сни... що більше хочу відволіктись, тим гостріше відчуття приреченності. Я так кажу, неначе це повінь...смішно))
Напевне, просто мода пішла на батьківство, майже всі знайомі встигли подарувати комусь життя. Кажуть, це надзвичайно. І я їм вірю.
Думаю, колись я стану гарною матір’ю, чому? Просто знаю і все.
Неймовірно красиво написано. Ніжно...Чи то така співуча моя рідна мова? Не маю в цьому сумніву. Чи то тема така близька мені? Теж відповідь ствердна... Дякую Вам....Приємно вражена глибиною Ваших почуттів....!
Знаете, теж мрію про дівчинку...малесеньку мою копію.... :)))
2008-05-21 23:12:52Діва!!! Зворушена
Спасибі дівчатка!!! Не уявляєте, як солодко бачити тут ваші відгуки...)) Так, рідна мова безумовно наша гордість! Шкода, що зазвичай ми її ігноруємо або цураємось...