Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Сновида - Коридор 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 2101
Дата публикации: 25.7.2008

Найкраще читати ввечері чи вночі при тьмяному світлі лампи попиваючи гарячий міцний чай і настроївшись на ліричний лад. Хоча для чого в такий час щось читати я не розумію, краще просто помріяти чи попригадувати.

1
З втомленим і спустошеним виглядом він сидів в кріслі, його червоні запалені очі відстороненим поглядом дивились на лікарський стіл.
Останні півроку він часто був в цьому кабінеті і вже звик до своєрідного затишку цього кабінету наповненого білим, і лікаря, молодого, але розумного і приємного .
Сам лікар зніяковіло сидів у своєму кріслі, не знаючи що сказати. І хоча він зробив за ці півроку все що, та відчував провину перед Вадимом.
- Ще раз детальніше опишіть ваш теперішній стан? - сказав лікар, для того щоб щось сказати.
- Я став ще більш втомлений. Все роблю автоматично. Ні радості, ні злості тільки втома. Вчора думав піти на футбол, але перехотілось. Мені останнім часом нічого не хочеться - Вадим зробив деяку паузу, його очі дещо ожили і замість столу почали дивитися на лікаря.- крім одного, хочеться заснути. Але не звичайним сном, щоб тіло і мозок виспались, а щоб весь виспався. Ви мене розумієте?
- Ви знаєте, якщо чесно, не дуже. – лікар відчув як червоніє. І хоча психіатр повинен нормально сприймати такі розмови, але він до цього ще не звик.
- Це дуже просто, коли ви фізично стомились чи просто вимучені ви хочете спати, це природно. А коли ви стомились весь, від усього, то хочеться спати усьому, щоб відпочити і прокинутись з новими силами, це теж природно. Хоча тут важливо швидше не прокинуться, а саме заснути.
- Здається я вас розумію – сказав лікар, хоча сам мало що зрозумів.
Знов запанувала мовчанка. Лікар хотів сказати щось підбадьорливе, оптимістичне, але не міг нічого придумати. Замість цього він дістав ручку і швидко забігав по листкові.
- Я випишу вам нові закордонні ліки, вони дали чудові попередні результат і рекомендовані в схожих на вашу ситуаціях.
Закінчивши писати він протягнув листочок Вадиму
- Звичайна норма, це одна таблетка перед сном, але вам я виписав подвійну, хоча ні. – Він різко відсторонив протягнуту руку і знов забігав ручкою по листочку – я вам випишу потрійну.
«Треба буде прийняти чотири»:подумав Вадим. Ховаючи листочок в гаманець він подивився на свою фотографію дворічної давнини. Тоді він світився щастям і здоров’ям. А зараз висохлі щоки, тремтячі руки і постійні думки ніяк не пов’язані ні з реальністю, ні одна з одною.
- Наступного разу приходьте в п’ятницю на одинадцяту.
- Добре, до побачення.- сказав Вадим і підвівшись з крісла попрямував до дверей.
- До побачення. – сказав лікар відчуваючи деяке полегшення нам двері зачинились.

2
Він йшов по коридору. Невелике світло факелів кидало на підлогу тінь, яка ритмічно зменшувалася і збільшувалася. В кам’яних стінах через одинакові проміжки розташовувалися проходи повністю занурені в темряву.
Його свідомість була повністю включена, але тіло було цілком незалежним. Він не знав хто він і що тут робить, але йому здавалось, що він йшов по коридору завжди і завжди йтиме.
Він відчував приреченість і від палаючих факелів і темних проходів в які неможливо зайти вона робилась ще більшою. Він хотів припинити це, зупинитися, звернути в прохід чи просто перестати існувати, але він не міг, йому залишалося лише споглядати…

3
Задзвенів будильник, Вадим повільно відкрив очі і виключив дзвінок. Вставши він трохи посидів, потім взув капці і пішов на кухню.
- Доброго ранку.- сказала жінка, коли Вадим зайшов на кухню.
Він сів на стілець і сперся головою на руку.
- Знову снилося?-спитала жінка, даючи йому каву.
- Знову. – сказав Вадим і відпив каву – Знаєш,кожного разу коли я прокидаюсь здається що я знаю, що мені снилось, але потім я все забуваю.
Він поставив чашку на стіл і дивився десь у вікно.
Жінка проковтнула сльозу, залишила горнятко і вийшла з кухні.

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка