Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1928 Дата публикации: 6.4.2009
Ніч!О королево,о повелителько землі і всього живого,що її населяє!Я схиляю голову перед твоєю величчю!Ти даєш мені силу,даєш впевненість і наснагу.Ти мов жива вода,що омиваючи душу й тіло повертає до життя.Тебе обожнюють і ненавидять,тебе возвеличують і знеславлюють,до тебе звертаються з молитвою і від тебе відрікаються.Але ніхто не знає,хто ти є насправді.Я теж не знаю.І я не хочу знати,бо я вірю тобі,а ти мені.Ти впернено приховуєш своє справжнє обличчя під завісою мороку,темноти та страху.Ти повсюди і ніде,ти спонукаєш людей робити дивні речі.Я люблю її як сестру.Вона оберігає мене від жорстокого світу примітивності.Бо вона-це я.Бо вонв і я-два кінці одного початку.Бо ми-єдині.
Ваше мнение: