Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1712 Дата публикации: 28.5.2009
Таке враження іноді складається, що одразу ж після народження ми прагнемо зафарбувати себе у сірий колір.......
«Ми люди. Ми робимо один одного. Ми як камінці на березі океану життя. Тремся один об одного, обтесуємо і виховуємо. Робимо один з одного сіру масу, своєю споконвічною мораллю, з її всесильними забобонами і пересторогами. (заборонами) . Лиш яскраві особистості – гострі, не такої форми і кольору як інше каміння, заважають нам жити. І ми витісняємо їх своїми натертими один об одного боками, щоб вони нас не кололи. Витісняємо їх зі свого суспільства набережних камінців, і тим самим ставим їх вище себе. Ми самі їх виділяємо своєю недолугістю, сірою схожістю.
Таке враження іноді складається, що одразу ж після народження ми прагнемо зафарбувати себе у сірий колір. Чому б ні – так зручніше! Але чи не від боягузтва? Чи на від страху не скласти екзамен на особливість ?Того і втискаємося далі у сіру мас. І всмоктує вона нас, як пісок молюсків після прибійної хвилі.»
Вона як завжди думала на ходу. Цього разу її філософія розгорталась у супермаркеті, що знаходився недалеко від її дому. Дедуктивні та індуктивні думки іноді переривалися цілком звичайними, земними : «Так……сьогодні на вечерю в нас будуть вітаміни прямо з океану» - подумала вона і поклала до візку кілограм молюсків. «Будемо боротися з цими міні-монтсрами, знищувати їх власними зусиллями. Думаю, в моєму шлунку їм буде зручніше.» :)
Вона пішла у напрямку до каси із приємним передчуттям чогось смачненького на вечерю….
….Вдома вже, готуючи страву, розправляючись кухонним ножем над бідолахами молюсками, думки її пішли вже в інше русло :
«З іншого боку, чи існували б генії без цієї сірої маси?...гарне питання. Напевне Творець, перед тим як пустити людей у виробництво, задав на конвеєрі певні дані про відсотки : зовсім недолугих людей, сірої сами, пересічних людей (головних героїв соцопитувань) і відсоток геніїв. І роки також задав. У кризові епохи їх, геніїв, певне народжується найбільше, щоб збудити вселюдську свідомість. І штука тут у тому, що що більшість із цих, як сказали б американці «гіфтед» (обдарованих) людей суспільство вважає божевільними.
І тут, напевне, коло замикається. Чи то звичайні люди божевільні, що не сприймають як належне геніїв? ; чи то генії дійсно таки божевільні, бо не сприймаються простим народом як адекватні? Замкнуте коло. Хто правий? – Тут можна також гарненько подумати»
….. - Мм, Діна, новий рецепт? – питає мама, куштуючи незнайому їй страву, – скажу тобі – досить непогано !
- Дякую мамо. Але рецепт простий – як не дивно, але щоб приготувати цих молюсків, генієм не треба бути. :) Я в тебе цілком звичайна….
- Ой, та що ти кажеш - сміється – аби кожен звичайний вмів таке приготувати! Та ще й і в суботу ввечері!
Мама посміхалась. На її обличчі можна було прочитати задоволення – і стравою і дочкою. Діна тим часом подумала… «Субота вечір?......ех…певне і справді особлива. Всі нормальні люди десь сидять на побаченнях, а я вдома готую якихось дорогезних молюсків»
Ваше мнение: