|
    Прочтений: 0 Посещений: 1428 Дата публикации: 20.7.2009 У цьому творі я намагався показати історію про дружбу, зраду, кохання, вибір. Головного героя Андрія зраджує найкращий друг – Максим. У Максима почуття до дівчини Андрія, і тому він підступним методом ставить його перед вибором: або кохання, або давня мрія – грати у рок-гурті. Таке часто трапляється, коли друзі перестають бути друзями через почуття до «протилежного пола». Ніч...Двір серед дев'ятиповерхових будинків. По дорозі, під ліхтарями йдуть хлопець з дівчиною, тримаючись за руки. У хлопця за спиною гітара. Він щось розповідає, вона час-від-часу сміється. З-за будинку за ними спостерігають троє – двоє хлопців - хулігани на вигляд, і третій - у капюшоні, повернутий до глядача спиною. - Це він .- Показує рукою на пару чоловік у капюшоні. На руці в нього ми бачимо срібне кільце. – Тільки не переборщіть…. Невідомий у капюшоні йде геть. Тим часом хлопець з дівчиною тримаються за руки, стоячи біля під’їзду, цілуються, потім вона йде додому. Хлопець йде собі далі, двоє за ним. Хлопець повертає до темного провулку, ті двоє доганяють його і збивають з ніг, починають бити ногами. Коли хлопець вже не ворушиться, вони знімають з нього чохол з гітарою та починають бити нею об землю, після чого викидають її у кущі. Невеличка бідненька кімната. На стінах плакати з рок-гуртами. На підлозі в кутку валяється одежа, посеред кімнати чохол та розбита гітара. На дивані, тримаючись за ребра, лежить той саме хлопець, на лиці сліди побоїв, біля нього на стільці сидить його друг. - …напали ззаду! Тварюки! Макс, я не зміг розгледіти їх! Та що там… я навіть не знаю, скільки їх було!… - Спокійно, Андрію! Ми їх знайдемо. - Як?! Я не розумію, навіщо вони це зробили? - А хто їх знає? Це ж довбані гопи! Випили, а потім вирішили довести собі що вони круті «чуваки», от і напали на тебе, ззаду, як справжні щури… - Мабуть, ти правий… Чорт! Що ж тепер робити?! Де я нову гітару знайду? – падає на спину, дивиться в стелю. – За що, Боже?.. саме зараз… все так добре починалося… тільки мене запросили до нормальної групи… Макс, я вже бачив, як граю з ними зі сцени на фестах у інших містах! - Нічого! Ще награєшся, ти ж талановитий віртуоз! – посміхається. - Ага, тільки на нову гітару мені потрібно буде копити років два! Кому я потім потрібен буду?! - Не журися! У тебе найкраща дівчина у світі! - Та… Слухай! – Андрій різко підскакує, потім кривиться та тримається за ребра. – ммммм! Чорт!.... в тебе ж є гітара! Ти все рівно вже не граєш, може даси її мені? На час. Я почну заробляти на фестах і з часом назбираю собі на нову. А? - У-у-у-у….. Ти знаєш, я радий допомогти, але ж ти розумієш, як багато вона для мене значить… Не знаю, не знаю….. - Будь ласка! Макс, я ж для тебе все зроблю! - Не знаю… нічого не обіцяю! Ти краще до лікаря сходи, боєць! - Та ну тебе!.. Та сама кімната, але вже прибрана. За вікном сонячна погода. Андрій сидить за комп’ютером. Грає музика, щось ліричне з «Арії». Андрій відкриває папку «Я & Таня» та дивиться фотографії. Раптом починає гудіти мобільний телефон на столі, Андрій бере слухавку: - Так…. Ні, авжеж не забув! Все, давай… - кладе телефон у карман джинсів. Вимикає музику, передивляється ще декілька знімків де він в обнімку зі своєю дівчиною, ставить одну з фотографій як заставку «робочого столу». Одягає кофту та шукає шкарпетку. Одягнувшись, виходить з кімнати, кидаючи останній погляд на розбиту гітару, яка лежить на дивані. Вийшовши з дому, Андрій іде до зупинки через двір. На вулиці сонячно, але холодно. Навколо сірі, розмальовані стіни багатоповерхівок, сміттєві контейнери, забиті сміттям так, що воно аж випадає. На зупинці він довго не чекає, відразу сідає у маршрутне таксі. Там він одягнувши навушники замислено слухає музику. Вийшовши на зупинці, він йде до квіткового магазину, де купує на останні гроші не дуже дорогі, але гарні квіти, та йде до парку. У парку біля фонтану він зустрічає Таню. Вона посміхається, побачивши його здалеку. - Привіт! - Привіт… це тобі. – Андрій простягає їй квіти. - Ой! А кажуть, що не існує романтиків! Дякую… а з якого це приводу квіти? - …та це так… просто… - Все одно дякую! – посміхається. – Куди підемо? - Пробач мені… може краще посидимо тут?.. Мені потрібно з тобою поговорити… - Ну добре….- У неї змінився вираз обличчя. Вони сідають на лавку. Погода вже змінилась - почав дути вітер, сонце сховалось. Навкруги майже нікого нема, тільки маленькі хлопчик з дівчинкою, повертаючись зі школи, проходять повз. Хлопчик несе свій та її портфелі, в той час як вона збирає опале листя. Андрій довго дивиться їм у слід. - Так про що ти хотів поговорити? - …нам потрібно розійтись. – каже Андрій, не зводячи погляду з дітей. - Тобто? Як це?.. Я не розумію! – Вона не відводить від нього погляд, але він боїться зустрітись з нею поглядом. - Пробач… я повинен зробити це. Ми не повинні більше зустрічатися. Я не можу пояснити. Ти заслуговуєш на кращого хлопця. Будемо просто друзями. Пробач… Він встає і швидко йде геть. Таня залишається самотньо сидіти, тримаючи квіти у руці. Вийшовши з парку, Андрій зупиняється і помічає, що випав перший сніг. Він дістає мобільний та дзвонить: - Це я…… Пройшов деякий час Квартира Андрія. Грає музика, хтось голосно сміється. Чутно що зібралось багато людей. У Андрія День Народження. Андрій несе з кухні салат до кімнати де зібрались гості. Дзвінок у дверь. Я відчиню! Андрій відчиняє двері. За дверима стоїть Максим. Одною рукою він тримає руку Тані, в іншій дорога гітара. Посміхаючись він протягує Андрію гітару, на його руці ми помічаємо те саме срібне кільце. - З Днем Народження …брате! Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Valmer - ВИБІР
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |