Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 1337 Дата публикации: 16.8.2009
Занотуй на час думки про совість. А у разі, якщо хтось необережно спитає про неї, згадай, як втрачаєш… Крок за кроком, намагаючись зберегти правдивість та людяність, вплутуєш усе більше людей до вирію складних обставин та непорозумінь. Здається, чесність подолає бар’єри у спілкуванні, зруйнує вщент недовіру, усуне зневіру та… Невже це має значення, коли мова йдеться про гру людини проти совісті? Щира відповідь не цінується більше за приємну, напроти – тебе вважатимуть нігілістом, егоїстом, егоцентристом зрештою, але не чесною людиною… А ти лише намагаєшся зберегти хоча б крихітку правди, подарувати людям надію на існування «світла» в серці кожного з нас. Та коли у відповідь бачиш сльозаві очі розчарування, чуєш силкувате «аби тобі було добре», що промовляє образа, читаєш «чому ти так», яке містить в собі «пожалій мене», розпач владен обернути в інший бік… Протилежний. У країні лицемірства та марнославства людина здатна викликати посмішку та прихильність легкою грою двозначних слів (у найкращому з випадків). Тож, навіщо вичавлювати з себе правду, що так боляче картає серця, якщо значно легше збрехати – та отримати у відповідь посмішку сподівання на чесність?
Ваше мнение:
Ася Калясина - совість марніє
