Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 956 Дата публикации: 4.11.2009
вірш про справжнє кохання
Одного ранку ти спитав,
Твій голос ніжно пролунав:
«За що кохаєш ти мене?
Розкажи, не муч мене!»
Хотіла я сказати щось,
Та ніби стримав мене хтось.
Хотіла закричати: «Я люблю!
Нестримно, щиро, до нестями.
Всім серцем я тебе люблю!»,
Щоб пригорнув мене ти сильними руками,
Щоб я відчула все тепло,
Яке в очах твоїх було.
Я зазирнула в них на мить
Та зрозуміла, що жадана,
Що хочеш ти мені сказати:
«Я люблю тебе, кохана!»
Ти все чекав, а я мовчала,
І раптом все ж таки сказала:
«Пробач мені, та я не знаю.
З тобою поруч я в раю,
З тобою – не ходжу по краю.
Це все, що дійсно відчуваю!
Твоя любов мене оберігає,
В лиху годину завжди помагає.
Я просто кохаю,
Це те, що точно знаю!»
Мене ти ніжно обійняв
Та поцілунок з уст моїх зірвав,
Обручку раптом ти дістав,
Від себе більш не відпускав!
Ваше мнение: