Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 725 Дата публикации: 18.10.2013
роздуми...
І справді… Що в твої очах?
Крім болю та страждань, одвічні муки?
Чи в забутті… Не віднайти печаль,
Що маревом тамує губи…
Віднині ти – це тінь моїх думок.
В грайливих ластощах відкриєш звуки,
І незабаром проклянеш вино,
Одвічну юність й непомірний смуток.
Немов пейзаж, химера на стіні –
Нікому не потрібне Сонце!
Палає зірка у вікні…
По-справжньому, відверто, просто.
І за спиною – пройдені роки,
Перед обличчям – світ повен надії,
Немов дитина, вірю від душі:
Все буде добре, світло нас зігріє.
Проте на шиї ще марніє слід,
І кожна мить – без сорому повія.
В своїх обіймах пригорне блакить,
В чужих бажаннях поневолить мрію.
Ваше мнение: