|
    Прочтений: 0 Посещений: 717 Дата публикации: 22.10.2013 Тільки нескінченні Ланцюги ліхтарів Відповідають Моєму Настрою. О.Коцарев Хлопчик прокинувсь від ударів у груди. Ніби якась пташина пручалася і не могла звільнитися з його грудної клітини. Він розплющив очі, увімкнув світильника і сів на постіль. Стіна навпроти забарвилася у зелене. Світильник декілька років тому подарувала подруга. Вона купляла речі лише смарагдового відтінку. Знайомі, котрі випадково натрапляли на неї у місті, ідентифікували її здалеку саме за цією звичкопатологією. Традиції понад усе. Зелений абажур був прикрашений білими мереживними пташками. Хлопчик часто намагався визначити їхній вид. Подібні спроби він робив стосовно багатьох істот-неістот, які його оточували. Безрезультатно. Зараз ці пташки турбували і непокоїли. Хто зна, може, вони рідні тій, що пручається у грудях. Хлопчик вимкнув світильник і пішов на кухню. Налив собі у білу філіжанку кави. Пошукав чогось солодкого, але знайшов тільки дивне печиво із згущеним наповнювачем. « Гаразд, навіщо мене їжа о пів на третю?» - подумав собі і вирішив відмовитися від підозрілих ласощів. Хлопчик сидів біля рукомийника і зачаровано споглядав за водою, що шумливо стікала з-під крану. Він ненавидів сидіти без справи, тому цей дивний процес спостереження теж непокоїв. Минула година. Хлопчик піднявся і пішов на балкон. Зовсім поруч лунали невиразні голоси і клацання запальничок. П’яні сусіди палили і розмовляли про життя у селі. Він стояв і уважно слухав про переваги і недоліки цього неабияк цікавого варіанту змін, але звертав увагу лиш на підвищення-зниження тону голосів. Раптом сусіди замовкли і почали перешіптуватися між собою. - Чуєш там щось стукає? - Так, щось схоже на ковадло. - Цей хлопець зовсім дивний. Не зовсім-то мені приємно поруч з ним жити. Підходить, коли вітатись, то обличчя біле, очі блищать і чутно іноді, як серце переганяє кров. Може, в нього патологія яка? Серцебиття знов прискорилося. Здавалося, ніби воно там виграє якусь моторошну і відому лише йому мелодію. Хлопчик прикрив місце, де як відомо, розташовано цей королівський орган, долонею. Намагання позбутися пташини розпалювалося подібно серпневій пожежі. Він пішов до кухні. Вийняв ножа с синьою ручкою, використовуваного зазвичай для риби. Пошукав медичний спирт, але такого не знайшлося. Довелося шукати горілку. Пляшка стояла у холодильнику з тих часів, коли у цій квартирі міг час від часу з’являтися сусід-музикант. Той був ввічливим і схожим на маленьку дитину. За свої безсумнівно талановиті пісні він отримував неабиякі гонорари, але з юності звик витягати саме горілку і саме з цього холодильника. Може, магніти сусіду подобалися. Традиції понад усе. Хлопчик узяв ножа і горілку та пішов до ванної кімнати. Перед дзеркалом він розгублено роздивлявся то темні скроні, то дві родинки, що увінчували кожну з ключиць. «Треба оцінити всі за та проти», - подумав він і пішов за аркушем з ручкою. Папірці знайшлися одразу. Не було лиш чим записати підпункти цього геніального плану щодо звільнення птаха. Тоді хлопець узяв маркер, яким малював інколи візерунки на білій кавовій філіжанці. _________________________________________________________________________________________ СЕРЦЕ Забезпечує кровоток. Може використовуватися для трансплантування після моєї смерті. _______________________________________________________________________________ Постійно болить, ниє, стукає, калатає, тарабанить,гримає, тарахкає. Потребує періодичних візитів до лікаря. Серцебиття занадто гучне, люди можуть подумати, що у мене патологія. _________________________________________________________________________________________ Отже, мінусів у цій ситуації більше. Треба позбавлятися. Він згинає аркушик удвоє та викидає у вікно. Білий прямокутничок вилітає та застрягає у вітках тополі, що перед домом. Але кого це тепер хвилює. Хлопчик каже пташині: «Серце, серце, навіщо ти так голосно говориш до мене?» Повертається до ванної кімнати і знов береться за ніж. Попередньо простерилізувавши свій інструмент, він робить вертикальний надріз і розуміє, що грудна клітина може відчинятися, як віконце. Хлопчик витаскує серце. Кладе його у раковину. Хай там полежить. Він миє руки з лавандовим милом, яке залишилося після царювання у його квартирі якоїсь з колишніх. Вона полюбляла час від часу користуватися саме цим фіолетовим жахом. Хлопчика непокоїть запах крові. Точніше, його завжди турбують запахи. Він взагалі чутливий до цього типу світосприйняття. Саме тому, нажаль, не може знайти спільної мови з великою кількістю людей, які зовні виглядають привабливо, але від них пахне чимось схожим на сирий ґрунт. І ось врешті-решт іржавий аромат подолано. Хлопчик розуміє, що дуже втомився. Бере подушку і змушує себе повернутися до спальні. Тут нічого не змінилося. Хлопчик прокидається від порожнечі у грудях. Йому холодно. Найбільше бажання – вогнище. Він розплющує очі і дивиться на світильник. Пташки зникли. Абажур майоріє жовтогарячим. Хлопчик вдягає брюки, темно-синю сорочку, піджак, краватку. Традиції понад усе. Часу на вмивання та таке інше не вистачає. Він і так запізнюється на годину. Філіжанка з кавою сиротливо стоїть край стола. Хлопчик швидко випиває холодний напій, стає ще гірше – порожнеча росте. Телефонує мобільний. Номер якийсь довгий і жахаючий. - Так, я Вас слухаю. Говоріть. - Це з міської лікарні. Мені просили Вам повідомити, що Ваша дівчина потрапила до нас сьогодні вночі, їй потрібна термінова трансплантація серця. Але шанси, що це відбудеться вчасно мінімальні. - Зараз приїду. Чоловік біжить до ванної кімнати. Серце лежить у раковині таким, яким було полишено тут уночі. Він хапає серце і вже планує подальший маршрут. Та серце не стукає, калатає, тарабанить,гримає, тарахкає. Жахливі звуки, що турбували чоловіка вночі кудись зникли. У квартирі тиша. Навіть, кішка не муркотить, кудись зникла. Безлівність. Невимовність. Традиції понад усе. За вікном рожевіє світанок. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Рудницька Маргарита - Хлопчик, який боявся власного серцебиття
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |