Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 668 Дата публикации: 21.1.2015
Неймовірно утомлена фізично і в душі, але не можу спати. Встала перша, бо хотілось десь подітись, утікти і перемкнути мізки. Мені вдалося, частково.
Без образ… я не знаю як почати. Мабуть із слова «вибач». Це я маю вибачатись, адже усе це «заварила» я, мені і розгрібать.
Це мої проблеми, що моє «хочу» виявилося не лише ним, а чимсь більшим, про що я, навіть не здогадувалась. Але, разом із тим, отому «більше» неможливо дати визначення.
Біль… Пронизуючий біль. Що нишком їсть моє нутро, виливається через очі, коли взагалі вже не можу. Шукала натхнення? На, лови, пірнай у нього і не забувай, моя мила дихати…Навчись знову дихати! Передумай то, вивчи, вилови важливе, запиши на лобі, вибігай то все, прозаймайся і відпусти. Бо воно тебе нахер з’їсть і не подавиться. Чекай. Працюй. Дихай.
І я безмежно вдячна за то, шо можу це сказати без камінюки усередині.