|
    Прочтений: 0 Посещений: 725 Дата публикации: 8.2.2015 Я і комунізм Наш світ це велика країна, у кожної країни повинна бути влада, яка буде керувати цією країною, щоб не допустити анархії. На даний момент така «влада» існує, а саме – США. Це єдина країна, яка змогла за триста років стати світовим лідером. США – унікальна країна, яка з-поміж усіх колишніх колоніальних країн може диктувати свої умови ведення геополітики. Отже, США повинна стати світовим лідером,щоб не допустити хаосу у світі, але є одне «але». Існування комуністичної ідеології. Є одна велика наддержава і одна просто велика держава територіально, які виступають проти гегемонії США. Росія і Китай це оплот комунізму у світі. Китай можна зрозуміти – вони і так є розвиненою країною з комуністичною владою, тому союз з США їм ні до чого, і хоча влада там комуністична, економіка побудована на 100% з капіталізму. А от з Росією все набагато складніше: росіяни вважають себе єдиними у світі, хто може боротися з «нашестям» США, маючи при цьому примітивну економіку і маючи армію, яка на вряд чи зможе боротися з армією США. В той же час на бік США стануть усі країни-члени НАТО. На мою думку Китай це єдина країна, яка здатна боротися з США. Але для чого боротися? Знову ж таки – Китай це розвинена країна, якій союз з США ні до чого. А Росія навіщо бореться? Мабуть через принцип: жити в лайні, але не допустити США на свій поріг; цей принцип з’явився ще з часів Холодної війни і досі живе у головах усіх комуністів. Але чому комуністи користуються усіма благами США? Невже вони моляться на Леніна при свічках? Чому вони використовують ненависну лампу, яку винайшов американець Томас Едісон? Це вічна загадка американофіла. Однією з причин моєї американофії є те, що батьки-комуністи мало займалися моїм вихованням, тому мене виховували американські кінофільми, по типу «Термінатора». І це позитивне явище у моєму житті, що я вже з малечку дорожив цінностями демократії, а мої батьки не займалися моїм вихованням і тим самим не прививали мені цінності комунізму. А от мій старший брат це комуніст-комуніст, навіть не знаю хто більше комуніст – мій батько чи брат. Моя мама аполітична, хоча для того, щоб не допускати скандалів у сім’ї вона підтакує батькові у його комуністичних ідеях. А що до мене, то я звичайний американофіл, який живе в оточенні комуністів, це завжди мені нагадувало американського військовополоненого у роки В’єтнамської війни, я також замкнений і мої ідеї ніхто не підтримує. Щодо моїх вподобань, то я люблю історію США, американську літературу, американські фільми 80-90-х років; також я люблю теоретичну фізику – це єдина моя любов, яка не пов’язана з США, тому що я вважав: потрібно розуміти фізичні закони того світу, де усім керує США. Щоб ви зрозуміли моє положення, то скажу, що навіть у вітальні на стіні повішений портрет Леніна, було б доречніше його повісити в туалеті, але усі гості-комуністи у захваті: «прихожу в гості, а тут тебе Ленін зустрічає», -- зазвичай кажуть вони. Мене завжди бісили гості, навіть якщо це родичі, хоча ні… якщо особливо це родичі, тому що вони завжди кажуть: «Андрію, ти занадто товстий, у мене є підозри що ти не комуніст. Батьки мало займалися твоїм вихованням». Це зазвичай казала бабуся. І ось настав новий день під стягом червоного прапора, хоча небо в цей день було досить демократичним. Моя кімната була готова до американізації: на стіні я повісив зірково-смугастий стяг США, на інших ділянках кімнати були афіші зі старих американських кінофільмів, на підлозі герб США у якості килимка. Мені сьогодні приснилася демократія. Вийшов з кімнати, зайшов у вітальню, спідлоба подивився на Леніна. Ось батько кудись збирається -- Тату, ти куди? -- На референдум. -- Підвезеш до університету? Після позитивного батьківського кивка головою я пішов до кухні. В холодильнику ще залишився мій вчорашній гамбургер. Мій звичний раціон це їжа з Макдональдсу, через це я досить товстий, я не збираюсь худнути, адже зайва вага це важлива умова американізації, людина щаслива тоді, коли вона товста, я звик до того, що усі бідні люди не є товстими, а комуністів це бісить, тому що коли у світі буде комунізм, то усі будуть такими худими і бідними, зате рівними матеріально. Швидко поснідавши я доганяю свого батька. Я сів в його китайську Б-Ушну машину середнього класу (за догмами комунізму не можна було купляти дорожчу машину, хоча батько міг собі це дозволити), в таких машинах зазвичай знаходять залишки калу і сечі, я називав цю машину «китайська машина Б-У супер економ класу», ця назва більше їй підходила. Я запізнився на заняття, сон про демократію йшов занадто довго. Мій шанс на американізацію -- Вибачте, будь ласка, за запізнення, можна сісти на місце? -- Такс-такс-такс. Наш товстопузий янкі вперше не заговорив цитатами американських президентів? В аудиторії роздався шквал сміху, вони всі комуністи, усі мої одногрупники і вчителька з англійської мови. Вона жила в Англії 10 років, але ненавидить США, адже вона комуністка. В групі я був ізгоєм, але був у мене один лише друг – Віталій Кравченко. Єдина людина в групі, яка також ненавиділа комунізм. Але Віталій ненавидів комунізм по іншим причинам, він був націоналістом, язичником, расистом, його духовний авторитет – Гітлер. Він не любив демократію і комунізм, тому що вважав комунізм різновидом демократії. Англійська мова давалася мені не легко, адже я знав англійську досконало, але мені все одно ставили погані оцінки. Все через те, що я вчив англійську мову не так як усі. Навіть читаючи англійські слова, замість «Want to», читав на всю аудиторію «Wanna», замість «Got to», «Gotta», тобто на американський лад, це бісило всіх комуністів. Але комуністи такий дивний народ, що навіть не хочуть вимовляти «can’t(кент)» на американський лад, оскільки вони чистокровні комуністи, то «can’t» вимовляють на британський лад, виходить погане слово: «кант» в США це жіночий статевий орган, але пишеться як «cunt», а не «cant»; але вимовляється так само у Великобританії. Мої вуха радіють коли черговий комуніст читає щось на кшталт: «Я пизда плавати». Про цей секрет знаю тільки я і Віталій. Не встигнув я сісти на місце як до аудиторії зайшли двоє – чорношкірий та білий (на вигляд українець), чорношкірий розмовляє російською з акцентом, білий – ні. На обличчі Віталія проглядалося незадоволення, він давно не бачив чорношкірих. -- Доброго дня студенти, ми пропонуємо унікальну можливість навчатися у США. США це країна, де освіта одна з найкращих у світі. Всю поїзду вам оплатять наші спонсори. Ви будете навчатися у Маріан Коледж, він знаходиться у Масачусетсі. -- Один з найкращих коледжів у США, -- підхопив негр. -- Що ж є бажаючі? Я чув у вас тут нестабільна ситуація в країні, можливо в США вам буде безпечніше. Під нестабільною ситуацією білий мав на увазі введення російських військ до Криму, чим це закінчиться не знаю, але слова цього білого пана підняли мені настрій, я навіть забув про свою стервозну вчительку. -- Невже ніхто не хоче? -- Я хочу, -- піднявши руку сказав я. Білий обернувся, обдивився мене і сказав: -- Ходімо з нами. У них я підписав якісь папери, а потім вони сказали: -- Оскільки ти ще навчаєшся в університеті, а переїзд до США це важливий крок, то нам потрібна згода твоїх батьків на твій виїзд, тоді ми зможемо це зробити. -- Але мені 21 рік, я вже дорослий. -- Все одно навчання в США це важливий крок, наші спонсори, а також сам Коледж поставив саме такі умови: потрібна згода батьків незалежно від віку. Ось і все, мрії про життя в США дематеріалізувалися, як здоровий глузд комуніста. Мій батько буде проти, моя мама не така комуністка як батько, але як скаже батько так і буде, вона теж не дозволить. Можливо вдасться їх вмовити? Хто знає… Загадка про два стільці За звичкою після навчання я пішов до Макдональдсу, згодом попрямував додому. Коли я прийшов, батьки вже обідали: -- Як би проголосувала за Україну, я би тобі морду набив. -- Таж за Росію, за Росію. -- Син прийшов! Сину, скоро ти будеш жити так, як мій батько жив при Сталіні – комунізмом будеш жити, більше нічим. Хороший настрій батька різко перемінився коли він помітив у моїх руках недоїдений біг мак і недопиту кока колу. -- Ах ти сраний нацист, ми ж по комунізму живемо, як ти можеш купляти собі ці американські бургери, сідай за стіл і будь таким як усі члени комуни – їж перлову кашу. Нічого страшного сину, от вже скоро тут буде Росія, то миттю з тебе різкою будемо цей американізм виганяти. Настрій у батька склався не дуже хороший, якщо я скажу про своє бажання поїхати до США буде взагалі виверження комунізму. -- Тату, я хочу поїхати до США на навчання. Батько ледь не вдавився перловою кашею. Хильнувши горілки він сказав: -- Ні, синку. (він стукнув кулаком стіл) От зараз ми приєднаємось до Росії, тоді поїдеш навчатися туди, десь в Москву. -- Але я не хочу в Москву! -- Привикай до комунізму, синку, тут всім насрати що ти хочеш. Я довго думав як його переконати, в результаті я вирішив подзвонити до свого друга Віталія та спросити у нього пораду, адже я не міг більше ні до кого звернутися. По телефону я йому розповів усю ситуацію, а він мені відповів: -- Якщо ти хочеш насправді поїхати до США, а батько тобі заважає, то потрібно вбити його, адже язичництво каже: «вбий будь-кого, хто стане в тебе на шляху, навіть якщо це буде сам Перун». Так, це дійсно те рішення, яке мені потрібне, з комуністами можна боротися лише так, вмовити їх не можна. Це єдиний спосіб, після якого залишиться лише мама, яка точно дозволить мені поїхати дуже, адже вона любить мене більше ніж Леніна. -- Андрію, то як ти вб’єш свого батька? -- У мене є один план, але мені треба зараз виспатися. Я ліг на ліжко і не міг довго заснути, тому що не міг усвідомити те, що вбивство це єдиний шлях до американізації. Зараз мені потрібно заснути, щоб завтра зі свіжою головою реалізувати свій план. -- «Одна зірка на зірково-смугастому прапорі, дві зірки на зірково-смугастому прапорі, три зірки…» Я почав бачити демократичні сни. Підготовка до вбивства Для американізації я використаю свої знання у галузі теоретичної фізики. Спочатку я подивлюся в Інтернеті як виготовляти саморобний дробовик. Але до дробовика потрібні патроні – дріб – маленькі залізні кулі. Оскільки гроші я маю лише на Макдональдс, тому що моя сім’я комуністична, то я виготовлю патрони в домашніх умовах. Після того як я виготовив дробовик, я довго думав як мені виготовити патрони. До мене прийшла одна ідея, коли я подивився у вікно, там йшов дощ. Коли краплинки дощу падають на землю вони мають форму кулі. Рідина під час стану невагомості має форму кулі. Під час падіння кожне тіло знаходиться у стані невагомості поки не досягне землі, адже вага це сила, з якою тіло давить на підвіс, а оскільки під час польоту тіло ні на що не давить, то воно не має вагу, отже знаходиться у стані невагомості. Також зі своїх теоретичних знань я використаю властивість металу після різкого охолодження ставати мати твердий стан. Тому я виготовлю патрони таким чином: з великої висоти буду виливати нагрітий метал на посудину, куди буде налита холодна вода. Таким чином я отримаю дріб. Три дробини мені вистачить. На наступний день після виготовлення дробовика я пішов на покинутий завод, де раніше працював мій батько. Посудину з холодною водою я поставив знизу на асфальт, а сам піднявся на дах заводу. Саме там я почав нагрівати ртуть, яку дістав з термометрів, поки батьки спали. Це було небезпечно, але я думаю марлева пов’язка мене захистить. По трохи я почав виливати ртуть з висоти на посудину. Потім спустився до низу і дістав звідти 3 кулі ідеальної форми, але неоднакової величини, все ж таки окомір в мене не комуністичний. Після цього я виготовив ще одну кулю, щоб протестувати свій дробовик. Але я не міг знайти мішень. Зненацька я почув сміх, це була компанія – два хлопця, дві дівчини. В одного з них на руці було татуювання Сталіна – чудова мішень. Вони мене поки не помітили, тому я з-за стіни почав прицілюватися, поки вони курили і пили енергетики – типові комуністи. Прицілившись я затримав дихання. Вистріл. Ще до попадання кулі прямо межи очі Сталіну дівчата почали кричати на весь завод, покидали енергетики на землю і повтікали звідси, комуніст з татуюванням стікав кров’ю, черговий етап американізації пройдено, залишився останній етап – вбивство батька. Останній етап американізації Понеділок, я прокинувся, порахував зірки на прапорі США, все в порядку, їх п’ятдесят. Сів їсти перлову кашу разом з сім’єю, пішов до університету -- Коли збираєшся свого старого замочити, -- спитав в університеті Віталій. -- Сьогодні, вже сьогодні, прямо в день народження Леніна. Мої батьки запросять гостей, будуть пиячити, після того гості розійдуться і мій батько навіть нічого не зрозуміє, я вистрелю в нього з саморобного дробовика і поїду навчатися в США. Настав урок англійської мови. Вчителька англійської урочисто зайшла, на очі відразу давила її різнокольорова косметика, яку вона застосовувала лише на свята. -- Шановні студенти, я вас від усього серця вітаю зі святом дня народження нашого вождя – Володимира Леніна. Нарешті ми будемо цього року його святкувати разом з усіма росіянами. Ура! Тричі «Ура!» пролунало в аудиторії. -- Відкриваємо тему «Музика». Крицюк, будемо з тобою говорити англійською, -- сказала вчителька, -- What is your favorite musical group? – продовжила вона. -- Queen, -- сказав я. Я завжди казав щось англійське, адже якщо я скажу щось американське, то вона буде біситись. -- Your favorite song? -- I Wanna Break Free Чорт. За звичкою я сказав «wanna». -- Крицюк, хоча б на день народження вождя постидався б говорити такі дурниці, сідай, два. В поганому настрої я пішов додому, там якраз збиралися гості. Зайшовши до квартири я помітив, що портрет Леніна у вітальні прикрашений гірляндами і надувними кульками. На кухні вже шуміли гості. Розмовляли вони про комунізм, побачивши мене батько запросив до столу, налив горілки. Я випив щоб не соромити батька перед комуністами, адже вони його друзі, які не знають що я американофіл. Я випив горілки, а потім пішов у свою кімнату, готувати все для американізації – взяв 3 кулі, зарядив дробовик і почав чекати. Через годин п’ять гості почали розходитися, я почав діяти. Батько сидів один на кухні, мама і брат давно вже пішли спати. Стукаючи дробовиком по стінам, мугикаючи гімн США я підійшов до нього і наставив дуло дробовика прямо перед його обличчям. Тільки через секунд 10 він зрозумів мої наміри, адже алкоголь подібно комунізмові роз’їдає останні залишки його мозку. Батько почав сміятися на всю квартиру: -- Хе-хе-хех-хех, а-ха-ха-ха-ха-ха-ха! -- Чого смієшся? -- Ти зараз як ніколи не схожий на комуніста, навіть без належного комуністичного виховання ти все одно комуніст. -- Чому?! -- Тому що тільки комуністи позбавляються інакодумців шляхом розстрілу, тобто вбивства. Згадай ненависного тобою Сталіна, чим ти кращий зараз за нього? -- То що ти пропонуєш? -- Оскільки ми приєдналися до Росії, то пропоную грати за російськими правилами – зіграймо в російську рулетку. Виграєш ти – поїдеш до США, виграю я – тоді в моєму домі не буде духу американізму. -- Згода. Поки я сідав за кухонний стіл батько пішов у вітальню, зняв портрет Леніна, за яким був сейф, у якому лежали купа грошей і револьвер з однією кулею в барабані. Я поклав дробовик собі на коліна, про всяк випадок. -- Хто перший? Оскільки батько був п’яний, то хоробрості в ньому вистачало, тому він першим почав. Сильно крутнувши барабан він підставив пістолет собі до скроні, натиснув на курок. Я почув тільки «клац», йому пощастило, тепер моя черга. Крутнувши барабан так само, я приставив барабан до скроні і почув той самий «клац». Батько, хильнувши горілки, не став крутити барабан. Наступні події виглядали приблизно так: батько розніс револьвером свої міски по свій кухні, зненацька брат вибігає зі своєї кімнати на кухню, раптом він думає, що я вбив батька, бере ніж і біжить з ним до мене. Під час замаху ножем я швидко взяв дробовик і вистрілив братові в шию, крові на кухні стало ще більше. Саме в цей момент я відчув споконвічний сенс пісні групи Queen – I wanna break free. В цей час я відчув себе вільним від комуністичного ярма, а також відчув гордість за США, я відчув себе американцем, адже я вперше відстояв інтереси демократії не лише в Інтернеті, а й у реальному житті. Американізація пройшла успішно. Мама подзвонила в поліцію, я не стріляв в неї, адже вона не була комуністкою, а тільки вмовляв, щоб вона туди не дзвонила, але вона не послухалася. В результаті мені дали довічне ув’язнення: за подвійне вбивство, за незаконне виготовлення зброї, а також за американофілію. Російський суд зробив свою справу, зате я помру будучи американцем! Слава демократії, слава США! Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Андрей Болконский - Повість про те як я став американцем
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |