Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 636 Дата публикации: 20.2.2015
Ти завжди тихо кричиш і незалежно існуєш поряд. Зроблене не має ваги. Ми утомлені нестримно незбагненними досягнутими чи перебитими обріями. Хтось вихопив із твоїх долонь шматочок твого власного неба. Ти не повірив у ту правду, яка боляче пече тобі серце. Ти ладен був віддати частину душі. Тихо, сховавшись від світу, позбувся своїх власних внутрішніх ворогів. Від «крадіїв неба» не відвернувся, але очікуєш. Нікому не бажаєш лиха, дякуєш за «відкриті очі». Завжди простягнеш руку тому, хто спраглий по ній. Завжди підставиш плече.
Ти ніколи голосно не кричиш від болю…
Ваше мнение: