|
    Прочтений: 0 Посещений: 686 Дата публикации: 22.2.2015 50 днів до мого пролапсу 1-й – 10-й дні Нарешті, я вже не можу дочекатися, через 50 днів я зроблю свій перший у житті пролапс. Через 50 днів я проведу обряд ініціації, це робив ще мій батько, дід і прадід. Дорогий щоденнику, це будуть найдовші 50 днів у моєму житті, бо я вже не можу дочекатися, я вже дивлюся на свій анус і бачу там пролапс, це не можна зрівняти ні з чим, навіть Різдво не таке довгоочікуване, як святий пролапс. Оскільки пролапс це найважливіший етап у моєму житті, після якого я не буду жити попереднім життям, то до цієї урочистої події мені потрібно зробити багато справ, а саме – трахнути найкрасивішу дівчину в школі, прийняти іслам, (…). Ось це я планую зробити за 50 днів. І не важливо, що в мене немає сильної мотивації приймати іслам, нічого такого дивного в тому, що я зможу зробити пролапс прямо зараз, а не чекати 50 днів, це не повинно турбувати читача, адже типовий читач романів і оповідань у назві яких є число «50» це підліток з розрідженим мозком, який взяв цю книгу до рук через сцени БДСМ, або через яскравий фінал. Дорогий щоденник, я щойно помолився богу, поклав руку на Біблію, схоже Ісус мене благословив на ці добрі справи, я зможу без лукавства трахнути Катю із 10-б, (…), прийняти іслам… Дякую Ісусе. Ще з дитинства мама розповідала мені казки про пролапс, тато водив мене на рибалку і розповідав життєві ситуації, які пов’язані з його ініціацією. З малечку я чекав коли ж в мене буде ця ініціація, після якої я стану надлюдиною, яка відповідає за свої слова і живе за принципом «брат за брата». Ось нарешті, дорогий щоденник, мені 17 років, я вже можу зробити це і стати людиною з великої букви. Я закрив свій рожевий щоденник прикрашений квіточками, ширнувся джанком і пішов в школу. Я завжди прокидався о шостій ранку і писав щось у свій щоденник, а потім ховав його за шафою. Я встав з ліжка, пішов їсти, зібрав портфель, вдягнувся у шкільний костюм і попрямував до школи. Зайшовши в школу, я пішов наліво, підійшов до розкладу. Хм, зараз у 10-б хімія, 414 кабінет. Я попрямував на четвертий поверх, там стояв натовп учнів із 10-б, біля вікна стояла компанія дівчат, у центрі уваги якої була Катя, яку я маю трахнути. Я підійшов до компанії, руками проштовхнув кілька дівчат і звернувся до Каті: -- Можна тебе, Катю? -- Що тобі, Сергію? -- Треба поговорити, персонально. Катя зітхаючи взяла на плече свою сумку і під звуки «уууу» від подружок, наче я її новий хлопець, вона підійшла до мене. -- Катю, давай я тобі 10 гривень і ти мені даси. -- Пфф. -- Що? 10 гривень, я місяць збирав, це мало?! -- Мені твої гроші ні до чого, я даю свою поцьку тільки патріотам України, а ти, дурнику, а ж ніяк не патріот. Де твій оселедець, патріотичні штани, стрічка жовно-блакитна? -- Але я аполітичний, я не зможу стати патріотом. -- Ну тоді чао, дурнику. Вона помахала мені правою рукою, потім підійшла до своїх подруг, зненацька до неї підходить дужий хлопець із оселедцем, бере її на руки і кудись несе. Шльондра. Схоже мені потрібно стати патріотом України, я готовий до цього, адже більшість патріотів України переживали період пролапсу, який у 80% випадків відбувався не по їх волі. До того ж зараз модно бути патріотом, потрібно слідувати трендам. 10-й –30-й дні Зі зростом 178 см, вагою 60 кг мене я з дитинства був слабким і мене всі били, ще більшим нікчемою я став після знайомства з джанком, який робив мене слабшим і худішим. Вперше мені його продали старшокласники у другому класі. Я був постійним клієнтом у них і нарешті у п’ятому класі вони запропонували співпрацю – дали 5 доз і сказали продати своїм однокласникам. Ось так я заробляв гроші до восьмого класу, поки мама не заборонила мені робити це, коли побачила що в мене є все що мені потрібно для мого віку, але я навіть не просив у неї кишенькових грошей, тому вона не відчувала себе мамою, яка піклується про свою дитину. Перш за все я вирішив перед дзеркалом ножицями зробити собі оселедець. Вийшло непогано, я ще залишив чубчик, бо мама сказала, що так гарніше. Потім обліпив себе з ніг до голови жовто-блакитними стрічками, одягнув камуфляжні штани, щоб усім брехати, що я учасник АТО. Знову підійшов до Каті, вона була вже збуджена, я пішов до туалету з нею і добре відтрахав її в анус, поки вона стояла раком, спираючись на холодну обісцяну плитку на стіні. Після того, як я кінчив, я вимив член під умивальником, в цей час до туалету зайшов другокласник, який відразу вийшов з криками звідти, коли побачив анус Каті, він ніколи не бачив такого, хіба що у своєї мами. Я вимив член від гімна і сперми, потім ще раз повторив це, задираючи спідницю Каті, я кінчив туди ще раз, потім ще раз вимив член. Потім дав їй 10 гривень і ми попрощалися. Після цього я пішов на урок історії, сів за парту, дістав підручник. Вчитель почав розповідати сьогоднішню тему, але його відразу перериває директриса, яка зайшла в кабінет разом з заплаканим другокласником. -- Хто? – запитала директриса у другокласника. -- Оцей! – сказав він, показуючи на мене. -- Ааа, Сергій Омельчук, вирядився у камуфляж. Швидко до мого кабінету! Я мовчки поклав підручник до портфелю, надягнув його на плечі і з острахом пішов в кабінет директриси. -- Що б це мені, на старості років таке дісталося, я в школі 40 років, а бачу таке вперше. В моїй школі ніхто не трахався в туалетах. Розбещена молодь… Що скажеш у своє оправдання? -- Скажу так: я головний герой оповідання і у мене не було вагомої мотивації трахати Катю, тому це не я зробив. Я просто мив свій член після відливу, а вона стала там раком, бо напилася горілки з патріотами України, я тут ні до чого. -- Хм, що з твоїми очима? Ти ширнувся джанком? Разом з цими патріотами? Господи Боже. -- Так я ширнувся, бо через 50 днів у мене перший пролапс. -- Пролапс це не причина, такі як ти мені вже 40 років розповідають про пролапс, не бреши мені. -- Це не важливо. То що мені буде за мою витівку, що ви зробите? – сказав я, лівою рукою повільно тягнучись до стопки ручок, щоб взяти одну з них. -- Викличу батьків, потім викличемо раду профілактики, -- сказала вона. Після цих слів я ще десять секунд дивився на неї зі злобою, а потім взяв ручку, підбіг до неї, взяв її одною рукою за плече, а іншою тикнув ручку їй у вухо, потім взяв за голову і стукнув об стіл, після цього взяв її за зелений старомодний костюм і викинув її з вікна третього поверху. Вона розбилася на смерть. Другокласника я взяв за ноги і кинув об стіну, згодом він полетів слідом за директрисою. Мої дії стали наслідком прийняття джанку, я не розумів що я роблю, я довірився душі. Так часто буває, коли ти приймаєш джанк – твоя душа розкривається, а розум тебе покидає. Саме тому більшість літературних шедеврів були написані під дією джанку, тобто душею. Поглянувши на два трупа, біля яких зібрався натовп учнів, я пішов до 10-б, попросив Катю до себе на кілька секунд, а потім зарізав її в туалеті. Після того вдосталь позаймавшись некрофілією, я вирішую прийняти друге після пролапсу рішення у моєму житті – поїхати на Близький Схід, адже зараз знаходитися в Україні небезпечно: три вбивства це хороший привід попасти за грати, де замість пролапсу я отримаю випадіння прямої кишки. Чому саме Близький Схід? – Це найнебезпечніше місце у світі, але тільки там я зможу прийняти іслам. 30-й – 49-й дні Одна подія у моєму житті пов’язана з джанком. Одного разу по телевізору я дивився в прямому ефірі захоплення терористами Бесланської школи. Я тоді думав, що це псевдо-документальний фільм, по-типу «Паранормального явища», тому що в спортивній залі були зібрані діти, які кричали досить правдоподібно, робота оператора також мене задовольнила: спочатку кадр на весь зал і усіх полонених, а потім різка зміна фокусу на баскетбольний щиток, де була підвішена бомба. Лише потім я дізнався, що це відбулося насправді, там загинули усі діти, які в той день пішли в школу. Але покопавшись в Інтернеті, я знайшов цікавий факт про цей терористичний акт – одного учня випустили, бо він був найкрупнішим дилером джанку в Беслані. Це мене вразило, адже я теж дилер джанку в минулому, тому сьогодні я ще раз передивився цей фільм, зібрав речі, попрощався з батьками і поїхав в саме серце Ісламської держави – Багдад. Ісламісти добре відносилися до незалежних журналістів з Росії, тому щоб мене не вбивали на місці, бо я представлявся кореспондентом вигаданого каналу. Поки я прокладав шлях до штаб-квартири Ісламської держави, я споглядав пейзажі Сирії та Іраку, дивився на ісламістів з кулеметами на пікапах, вони стріляли в повітря, лякаючи місцевих жителів, декого з них вони вбивали під крики «Алаху Акбар». Також я став свідком масового винищення невірних – десять ісламістів стали позаду людей з пов’язками на голові, а потім почали стріляти. Після цього ще раз контрольний в голову. Декому різали горлянки, відрізали голову заживо, це вражало. Нарешті я прийшов до штаб-квартири, яка була побудована у класичному стилі, нагадувала театр у Рівному, тільки іншого кольору і масштабів. Я підійшов до входу, де стояли двоє ісламістів-охоронців зі зброєю, вони мене пропустили, перед тим обшукавши з ніг до голови. Переді мною відкрилися двері будівлі, за ними з’явився довгий килим, між яким стояли колони, цей килим вів до сходів, за якими знаходився стіл, де на стільці сидів Абу Бакр Аль Багдади – лідер Ісламської держави. Дивлячись довкола себе, я почав іти до нього. Нарешті, я почав його, Абу Бакр на робочому місці ширявся джанком, що мабуть було традицією в Ісламській державі, адже по дорозі сюди усі ісламісти ширялися джанком, навіть перед тим як відрізати комусь голову. -- Доброго дня, пане Абу Бакр. -- Алаху Акбар, що тобі? -- Я хочу прийняти іслам, Абу Бакр, що мені для цього зробити? Абу Бакр дістав кокс, за ним дістав якусь картинку, схожу на карикатуру, поклав на неї доріжку і винюхав. Потім взяв цю саму карикатуру і сунув мені під самий ніс. -- ОСЬ!!! Поглянь! Він показав мені карикатуру, яка висміює пророка Мухамеда. -- І що це означає? -- Ці невірні порочать нашу релігію, вони ображають Алаха і його пророка. -- Хто це міг зробити? -- Невірна контора, вороги ісламу, які проти принципів Ісламської держави і усього шаріату. Charlie Hebdo, знаходиться прямо в Парижі. Твоє завдання: їдь у Париж з вибухівкою і зрівняй цю контору з землею, тільки тоді ти зможеш прийняти іслам. Посмертно. -- Слухаюсь, Абу Бакр! Тоді я навіть не боявся за своє життя, адже Абу Бакр це вмілий маніпулятор, який зміг підпорядкувати собі усіх любителів джанку з Сирії та Іраку, я його наступна жертва. За рахунок Ісламської держави я приїхав до Парижу. Спочатку я нічого не робив, а лише проводив час із задоволенням, провідав усі найвідоміші місця. Гуляючи по вулицям Парижу, я почув шепіт зі сторони вузького темного провулку: -- Хей, в мене є джанк. Мене за час після потрійного вбивства і приїзду до Абу Бакра вже пробудилася ломка, то я вирішив піти до цього провулку, де мене зустрів торговець наркотою, такий же ісламіст як і я. -- Дай мені свою вибухівку, а я тобі весь свій джанк? -- В мене спеціальне завдання від Абу Бакра, я не можу. -- Довбонути по Charlie Hebdo? Давай я тобі увесь джанк і пістолет, з пістолетом можна вбити кілька редакторів. -- Згода. Все таки я вибрав джанк, а не кар’єру в Ісламській державі. Після цього, вмазавши джанку, я підійшов у балаклаві до контори Charlie, зайшов туди і вистрілив усю обойму. Я навіть не дивився куди я стріляю, тому що я хвилювався, я вперше слідував принципам шаріату Ісламської держави, треба звикнути. Після останнього пострілу я швидко звідти втік, раптом поліцейські зреагували на це, один біг мені на зустріч, пістолетним прикладом я зламав йому носа і зник з поля зору. Я сховався в малопомітному провулку, старався не висовуватися. Видихавшись я знову побіг до аеропорту на спеціальний рейс Париж-Багдад, який фінансувався мережею Ісламо-Сунітських авіаліній. 50 день (несподівана кінцівка) -- Пане Абу Бакр, ваше завдання виконано! -- Сам бачу, по телевізору показували. Чому не взірвав? -- Механізм не запрацював. -- Все одно кілька редакторів померло, ти успішно відстояв принципи шаріату. Потім мене повели на присягу Ісламській державі, поклавши праву руку на Коран, я поклявся молитися на Алаха, пророка Мухамеда, захищати територіальну цілісність і суверенітет Ісламської держави. Нарешті я ісламіст, я прийняв іслам. Нарешті можна зробити пролапс! У своїй палатці, яку видавали замість квартир кожному громадянину Ісламської держави, я почав викликати пролапс. Спочатку я засунув морквину собі в анус, круговими рухами я розігрів м’язи довкола нього. Потім взяв хірургічний домкрат і почав повільно, щоб не порвати, розширювати діаметр кільця. Максимально розширивши анус, я вийняв домкрат і почав ритися в анусі руками, нарешті я його знайшов. Коли пролапс з’явився на зовні, то все довкола почало світитися, наче воно було обрамлене золотом. -- Сергію, я твій пролапс, чому ти мене викликав? -- Вже 17 років, пора вже. -- Пам’ятай, в тебе є всього лише одне бажання! -- Так пролапсе, я знаю. Я хочу лише одне – нехай буде мир на Близькому Сході, щоб не було ніякої війни! -- Твоє бажання буде виконане, Сергію, бувааааай! Потім я прокинувся, над собою побачив кілька людей ісламської зовнішності з автоматами. -- Невже він той самий? -- Так, подивися на його анус! Я був розчарований, під дією джанку в мене з ануса з’явився ніякий не пролапс, це було звичайне випадіння кишки. А через пів року на Близький Схід прийшов мир, можливо через тиск США, а можливо через те, що у ісламістів закінчився джанк, але все одно мене це задовольнило, тому я зараз доучуюсь в Багдадській школі в 11-а, де вже трахав в анус шахідку з паралельного класу. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Андрей Болконский - 50 днів до мого анального пролапсу
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |