|
    Прочтений: 0 Посещений: 722 Дата публикации: 28.2.2015 Слон Беккі Я стою перед двома чоловіками, у одного з них бамбукова палиця. Я наляканий, інший з них, без палиці, такий же наляканий як і я, він був молодшим, по його обличчю я зрозумів, що він знаходиться тут вперше. Чоловік з палицею щось показував молодому, активно жестикулював, вказував пальцем на мене, потім на палицю, а в цей час я непорушно стояв, адже команди рухатися ще не було. -- Не жалій його, не бійся. Він більший за тебе, але ти не повинен його боятися, він тебе боїться більше ніж ти його, покажи йому, що ти хазяїн, це можна зробити лише поборовши страх, -- сказав чоловік з палицею, вказуючи на мене. Цього чоловіка звали Олексій Вагін, ветеран чеченської війни. Він мав великий шрам на все обличчя. Ще до війни він з народження був контужений, любив знущатися над тваринами, тому та робота, яка є у нього зараз йому чудово підходить, тому що він отримує від неї задоволення. Молодий хлопець боязко взяв у Олексія палицю, підійшов до мене, кілька секунд подивився мені в очі. Далі він сильно замахнувся, спочатку він цілився мені в хобот, але в останній момент його рука здригнулася від страху і він попав кінцем палиці мені прямо в око. Вагін наказує йому вдарити ще раз, він вдарив мене між очима, це також боляче, я голосно заволав, після чого хлопець з палицею почав бігти від мене, а Вагін навіть не поворухнувся, він звик до моїх криків. Нарешті я розплющив очі, я тепер бачу на одне око. -- Чорт забирай! Що ти зробив? З його ока тече якесь лайно. Око почорніло, але добре що у нас циркова вистава у піратському стилі, так що не страшно, -- сказав Вагін. Далі вже почав мене бити Вагін. Вдаривши кілька разів палицею мене по хоботу, смикнувши мій хвіст, я став на вузеньку підставку двома ногами, розставивши передні ноги. Я вимушений був це робити, бо якби я це не зробив, то я б отримав ще кілька ударів. Я цього не хотів, адже мені вистачило вчорашнього дня, коли Вагін огрів мене товстим ланцюгом по нозі, там досі свіжа рана, яка мені страшенно свербить, тому що там мешкають мухи і їхні личинки, які поступово будуть розповсюджуватися по всьому моєму тілу. Все, не можу більше стояти, треба вже злазити з підставки, після цього Вагін ще кілька разів дав мені палицею по хоботу, я голосно заволав, але йому байдуже на це. -- Давай, Беккі, стій ще, ще я сказав!! – сказав Вагін, б’ючи мене палицею по ногам, після чого вона розламується на дві частини. В нього про запас є ще дубова палиця, нічого хвилюватися… Я знову став на підставку, розвівши передні ноги. Зненацька мені починає чухатися рана на нозі, я завжди її чухав хоботом у клітці, але зараз відповідальний момент, якщо я злізу передчасно, то Вагін почне знову мене бити. Він називав мене Беккі, хоча я не знаю свого справжнього імені. Я потрапив до Вагіна ще в дитинстві, він справив враження доброї людини, але потім все пішло догори дном. Я народився у Нью-Йорку, моя мати померла після пологів. Ось зненацька ветеран чеченської війни прийшов мене забрати до себе, в Україну. Я думав, що для хороших цілей, але краще було б, аби я залишився в США, тому що зі мною почали поводитися не належним чином, але я вже трохи звик до цього. Я зліз з підставки і Вагін завів мене до моєї клітки, де я проводив більшість свого часу. Нарешті я можу почухати хоботом свою рану на нозі. Кайф. Я все ще не бачу на одне око і я не знаю коли це припиниться. Я прокинувся, мене розбудив Вагін, вивів з клітки і знову змушував ставати на підставку. Мене вже це дістало, боюся я не витримаю рано чи пізно. Все таки я набагато більший ніж він, я можу його просто розчавити, але я не можу, він мій хазяїн, я хотів би це зробити, але щось мене тримає кожного разу, коли я отримую палицею по хоботу. Я ще кілька разів ставав на підставку, потім Вагін завів мене у клітку, яка знаходилася на вантажівці і ми кудись поїхали. Ми завжди в Вагіним кудись періодично їздили, там нас зустрічала публіка, багато людей, які дивилися на мене і на нього. Нарешті ми кудись приїхали, там я одним своїм оком побачив багато ліхтарів, довгі черги людей в будівлю, де ми з Вагіним мали з’явитися перед людьми. Надягнувши на мене піратську пов’язку на неробоче око, поклавши мені на спину покривало з піратською символікою Вагін вивів мене до людей, де стояла та сама підставка. Зараз він почне мене бити. -- Алє оп! Беккі, ставай! Я став на підставку, але я знову не міг довго стояти на двох ногах – моя рана знову почала чухатися і я передчасно зліз з підставки. Зараз буде мене бити, чорт забирай! Але ні, він мене не зачіпав. Мабуть засоромився людей, які на нього дивилися, чи щось типу того. Усі почали мені плескати в долоні стоячи, Вагін почав нахилятися, дякувати. А я подякував богові за те, що Вагін на цей раз мене пошкодував. Ми з Вагіним вийшли з будівлі до вантажівки, готувалися їхати додому. Раптом до Вагіна підходить жінка з мікрофоном і чоловік з відеокамерю. -- Доброго вечора, пане Вагін. Розкажіть будь ласка, в чому секрет вашої дресури, як ви змогли приборкати таку велику тварину як слон, ви не боїтеся небезпечних тварин? -- Все дуже просто. Тварин треба заохочувати. Беккі виконує трюки тільки після заохочення, я даю їй їсти, а вона робить для мене все. Слони розумні тварини. Наглий брехун, краще розкажи звідки в мене з’явилася рана на нозі. Коли ми повернулися додому, Вагін з криками: «Тупоголова тварино, навіщо мене соромити мене перед публікою» добряче мене відлупцював палицею. Я пішов до клітки і заснув. Мені приснився китаєць з довгими вусами, він їх періодично гладив. Він довго на мене дивився, ніби вивчаючи мене, а потім сказав: -- Хм, важкий випадок. Але я зможу тобі допомогти вибратися з твоєї ситуації. -- Допоможіть мені! -- Ти повинен забути про свої страхи. Згадай, що ти в десять разів більший за нього. Використовуй свої розміри і ти його переможеш. -- Але він тоді буде лупити мене палицею, а це боляче, до речі! -- І що? Один удар хоботом, і він не живе. Дій. Все залежить тільки він тебе, слоненя. Я прокинувся. Вагін стояв біля молодого і щось йому пояснював: -- Сьогодні твій перший виступ, дивися не нароби дурниць, не осором мене. Якщо щось піде не так з Беккі – лупи її що маєш сили, не жалій. -- Добре, пане Олексію. -- Давай, я вірю в тебе. Поки молодий завів мене до вантажівки і привіз знову до тієї будівлі з людьми, я знаходився у напівсонному стані. Лише плескіт публіки збудив мене. Зненацька усі мої м’язи напружилися, я хоботом скинув піратську пов’язку. Пішов лобом на молодого, збив його з ніг, а потім розчавив ногою. Під крики публіки, я почав шукати вихід з будівлі, тим часом я розчавив ще кількох людей. Нарешті я вибрався, нарешті я вільний. Спочатку я побіг до поля, бігав там цілий день, потрібно було розім’яти м’язи, бо більшість часу я проводив у клітці. Я недовго насолоджувався свободою, адже в моїй душі було бажання помсти. Я хотів розчавити Вагіна. Перш за все, я підійшов до телефонної будки, хоботом взяв товстий довідник, поклав його на землю. Гортаючи його сторінки я шукав прізвище «Вагін». Ось воно – Вагін Олексій Вікторович, вулиця Пушкіна, 13. Схоже цей виродок живе у приватному будинку. Я пішов до цього будинку, привертаючи увагу людей, але вони нічого не могли мені зробити, тому що я міг миттю їх розчавити. Я прийшов до його будинку, він в той час смажив шашлики. А ось і я, афганець сраний, чи хто ти там. -- Беккі, Беккі, ні! Спочатку я взяв його тіло хоботом і почав повільно стискувати. Упс, я почув хруст. Схоже кілька його ребер потрібно замінити, але вони йому скоро не знадобляться. Потім я підніс його обличчям до мангалу. Він кричав, але його крики не були такими сильними, як мої крики під час того, як він мене бив палицею. Зі злості я жбурнув його об стіну так, що він знепритомнів. Я довго бив його по обличчю хоботом, щоб він прокинувся, бо мучити непритомну людину не доставляло мені ніякого кайфу. Нарешті він прокинувся, кашлянув кров’ю і я наступив йому ногою на яйця. Вони лопнули, наче червона ікра між піднебінням і язиком. Він заволав ще сильніше. Добре, вистачить його вже мучити, я помстився йому за все своє зіпсоване життя. Куди податися далі? Схоже моя доля – бути першим представником карпатських слонів. Зненацька до будинку Вагіна під’їжджають декілька машин, з них виходять люди зі зброєю, які стріляють в мене дротиками зі снодійним. Які вони смішні. Для моїх розмірів потрібно такими дротиками з кулемету стріляти, тільки Шварценеггера запросіть. -- Стріляйте йому в очі! Дурна порада. Будучи сліпим я стану ще більш непередбачуваним, а поки я лобом перевернув одну з машин, хоботом розкинув усіх чоловіків з рушницями. Я побіг чим далі до Карпатських лісів, там я зустрів самку слона, ми з нею почали розводити потомство. Ми стали першими представниками карпатських слонів. І невже мені потрібно було вбивати когось заради свободи, я повів себе як людина. Але люди нічим не кращі від слонів, усі ми земляни, ми повинні поважати одне одного, не залежно від того, хто ми є. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Андрей Болконский - Слон Беккі
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |