|
    Прочтений: 0 Посещений: 757 Дата публикации: 18.4.2015 Він вимкнув телевізор. Точніше, Крилов тицьнув своїми розтовстіли ми від ліні та пихи пальцями на мініатюрну гумову кнопку пульта, що жалісно заскавчала під його рукою, зморшкуватою і занебданою милом та жиром щойно з’їденої жареної курки. Від сьогодні чоловік пообіцяв собі не засмічувати мізки цим ящиком, оскільки помітив, вкотре стоячи коло вікна у весь в чорному, як завжди песимістично-модно настроєний на свій невдалий сарказм, що люди… коло… нього… стають… зомбуватими… Отож, впевнений в своєму інтелекті, Крилов почовгав до бібліотеки, уже відчуваючи як наростає шар рельєфності на його мозку: боже, як добре що позбувся цього ящика! А ще, за манерою да Вінчі, вирішив позбавити свою ротову порожнину будь якою згадкою про наших братів менших (мертвих). Еге-ж, став вегетаріанцем, хоч довго плутав це з «вінегретом», спираючись на те, що і в тому і в тому відсутнє м’ясо. Так от, в бібліотеці його як завжди примарно радо зустріли, виставили в найдальший стіл в читальній залі і залишили на цьому ж обрубку з дуба, звично й культурно, якого іменують «столом» «Портрет Доріана Грея» О. Уальд - оригінал. Пославши до біса рукопис він витягнув блискучий телефончик з закладкою на Вконтакті і зайшовся шуканням, тепер таких мейнстрімних, тестів на Айк’ю, а точніше тести того, як добре ти вмієш впізнавати фігури й розв’язувати математичні приклади – коротше, увесь цей маразм і чистокровна ахінея, яка так піднімає самооцінку хлопчиськам, «що вже дичіють й скаженіють від слини свого мега великого інтелекту». Крилов хотів дізнатись наскільки він порозумнішав після отого звучного «СТОП» своєму перегляду телевізору, ось уже довершив пару завдань і…і звісно Крилов навряд чи знав, що рівень твого айк’ю, рідко коли дорівнює твоєму успіху, якщо ( хтось так влучно вліпив фразу, що вона могла б стояти на п’ятесталі між вічним) якщо ти не відірвеш свою жо…більш культурніше – оцю частину тіла в низу хребта, що рівно ділиться на двоє, мовби два шматки з ще не спілого апельсина, так от, якщо ти не відірвеш тих два шматки з ще не спілого апельсина з свого запиленого дивана. Крилову надоїло. Посидів трохи в цій забитій класиками бібліотеці, ох, як же йому гидко оці Гете… Франко…Стендаль ох…при Толстому йому взагалі хотілось виривати з себе усі нутрощі в натхненому струганні і запахові з рота свого сусіда, що тільки не давно смакував пишними варениками. Взагалі-то, пучки його свербіли, Крилов хотів дотягнутись до своєї електронної книжки і зникнути на сторінках 50 відтінків коричневого (судячи по коліру очей актора на роль Крістіана Грея). Але він заховував цей свербіж у сидінні на аску, на аканті, що нібито має відбивати усі якості сучасного тинейджера ( хоч Крилову і 22). Ангел смерті. Як поетично й зацьковано на усе погане. Аск - був його порятунком. Єдиним місцем де слину його інтелекту витримували, де його нікчемний сарказм цінували. Ох, а як же весело Крилову знущатись над людьми і їхньою кульгавою граматикою, кожне їхнє питання в сфері не правильно написаного слова. Хоч в задній кишені його чорних джинсів, пекли результати з тестів української мови – п’ять кома п’ять крапка. З 30 балів. Мовби номер єврейського в’язня з Освейнцінга. Ось Крилов удома. Вдягнув капці і якусь мудрувату думку на носа і цей пофігістичний вигляд. Коло нього бігав собака і як це неприродно для собаки , собака м’яукала, просячи молока. У нього у домі було усе симетрично неправильне, навіть той же телевізор чи голосові зв’язки у собаки. Він сів у свою довгу шафу, Крилов часто від тепер засідає у шафу для того, щоб відкрити перед собою оці заборонені для інших речі з його особистого життя. Ті же результати з тестів і навіть м’ягка іграшка, яку Крилов ніжно притуляв до серця, кожного вечора молячись до Сатанинського Бога, Сатану дозволити йому бути розумним. Щоб стати письменником. Але не цього разу. Цього разу, йому зірвало терплячку йому зірвало дах, від чого він зміг тепер бачити у собі оце наповнене вихлопними газами небо. Усі ті думки, мовби він був головним героєм його улюбленого автора, не так улюбленого через читання, як через моду на це читання його і перебув зараз під куполом того газу, жовтого – господи, чи пак, Мефістофелю, чи відав ти, що єство людини буває жовтим? Не відав. Крилов сів на диван, став вдивлятись в порожню чорну масу скла в обрамленні міцної пластмаси. І за 50 хвилин….1…2… 3… Він включив телевізор. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Eva Avandegraund - Der Fernseher.
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |