Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 874 Дата публикации: 22.5.2015
Палай, майори,
Зринай, вище-вище.
До неба, до Сонця, до інших зірок!
Ти – полум’я, вище!
Пекельне іскрище!
Здавен давніх, нищих,
Вселяєш страхи.
Іскра – твоя мати,
Поліно, – то батько,
Тепло є нащадком
Сумісних зусиль.
Людина – батрак твій,
Прислужник, податній,
На віки приречений вічно служить.
О ватро, вогнище!
Лиха, навіть, хвища
Не в силах поміхою стати тобі.
Бо ти той Всевишній,
Віщун потойбічний,
Якому в молитвах гуторять думки:
Шамани й дворяни;
Царі й піромани;
Мисливці й древляни,
Яких ти спалив.
І хто ж, клепку має,
З тобою не грає,
Тебе поважає, ще з древніх часів.
О полум’я, вище!
Без тебе б не вийшло
Вулкану Везувію допомогти
Містечку Помпеї, з часів Прометея,
Так довго прожити, по наші роки.
О полум’я, вище!
Без тебе б не вийшло,
Святій інквізиції в давні віки
Очистити землю від лиха і скверни,
Від «відьом» і книг, що спокусу несли.
Чудово:) Ти – полум’я, вище!
Пекельне іскрище!
Здавен давніх, нищих,
Вселяєш страхи.
Іскра – твоя мати,
Поліно, – то батько,
Тепло є нащадком
Сумісних зусиль.
Людина – батрак твій,
Прислужник, податній,
На віки приречений вічно служить. ( як я бачу: поліно - твій батько) ( прислужник податний) А так мені дуже сподобалось, я навіть розмістила цю Оду під зображенням палаючого вогню:) і вказала ім`я автора. Успіхів та натхнення:)