Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 299 Дата публикации: 30.5.2020
Лупата ніч заглянула у душу,
В незчерпну глиб заблуклої пітьми,
І тихо диха, і чекає лиха.
У пліснявілому, вонючому вуглі
Зповзлись думки холодні та зледенні,
Буденність плечі долу нагина.
Навпочіпки присівши над пастеллю
Малює розум віхор дивних фраз,
Про щось бурмоче зовсім не далеке,
Словами, що заблуклі язиком.
Проходе вечір, ніч пройде, їх втеча
Дарує спокій, сон, блаженний мир,
Світає через хмари,
Поїзд на вокзалі
прочухкав пісню далі і життя.
Ти спи, приспи поневірання.
Бузок цвіте і стукає в вікно.
Ваше мнение: