|
    Прочтений: 0 Посещений: 1951 Дата публикации: 4.12.2005 * * * фортецi кришталю ховаю подалi весна зовсiм поряд лiкує себе можливо ти знаєш усiх тих коханок минулого сонця минулого дня * * * бачиш це я це моє буття це всi мої кулi стукають у новий рiк нескiнченним джинглбелсом Баха це зовсiм не я це зовсiм не квiти якi дарували Лiлiт на Рiздво на вулицях пахне парфумами лiта хоча Грен'лью Єж тримає себе. свiчки романтичнi iз кулями Баха ось це моє щастя ось це саме я * * * нiч, м'яка на дотик наче хутро кiшки ковтаю шмат за шматом твоє тiло милуюсь привидом своїх бажань iсную чи майже зник пробач я зовсiм неуважний до примх якi такi рiднi i не прирученi собою якi голодним псом стрибають слiд за м'ясом щоб проковтнути i забути забутися своїм сподiваним малюнком пейзажем натюрмортом рисами облич що мають на метi впiзнатися дiзнатися про сенс свого буття про секс, судоми й судний день пробач? - гаразд iди i не стрибай за сонце * * * напiвтональнiсть напiвслово думка нi консерва з бруду жвавих залишкiв моделей поведiнки моделей мислення моделей струнких та стильних довгоногих привабливих де думка та ось - побiгла по шпалерах залiзла в стiну перетворившись на клопа ти є? мабуть ти все-таки iснуєш ... * * * принаднiсть жiнки спокiйнiсть її вигляду та смiху у тiнь скорiш у тiнь не ян не iн не зле не добре не стигле не зелене не те що буде на картинах а те що лишить Борхес коли ти знайдеш видання яке друкують знову iз написом "це вам мої нащадки" * * * новiтня справа енергiйно робити крок iде грохотить п'ятами по сходах одна а слiдом iнша i так як гiлка чергування робить iншiй на деревi ростуть новi плоди я дозволяю щоб вода тебе спалила * * * тiнь тiньовий бiк цiєї справи бiльш придатний для поглядiв її на день вiкно не брама проте крiзь нього хтось iде лишивши тут свою квiтучу шану прихильникiв свого буття краси iз рухами та їх плодiв анубiс i некрофiлiя чи знайде тут ще хтось кохання * * * метелик трiпоче iснуванням крил за шклом сiчневого вiкна за пелюстками квiтiв нектар не став густiшим проте я знов дивлюсь у зелень кактуса на пiдвiконнi коли у час цей снiг за шибкою iде i тануть обриси годинника в кiмнатi ундина пiди i пошукай води у морi а я у мушлях буду слухати нептуна а я зiтхну з полегшенням й заплющу очi * * * так ось коли вода пiшла дощами i вкрила землю тричi як хрестом усе що iснувало стало спомином хрестили немовля тримаючи в долонях зерна майбутнiх вiр у бога з'єднавшись долею зi шляхом * * * запрошую на побачення нового привида шклянка соку з плоду дерева персик глоду червоного в червнi навряд чи знайдете а мiсяць не часто дивиться з неба вночi бо iнодi iснують хмари * * * хтось не прийде на мiй порiг просити хлiба вночi зiрки теплiшi нiж удень до самого вiкна схилялась горобина шорсткi i зовсiм не гарячi губи не зможу пригадати вдень коли з-пiд снiгу вилiзе шафран * * * коронацiя триває менi заносять хутро барса за вiкнами сказилися собаки велично тремтiли руки коли стара людина мовила "в iм'я старих династiй на голову тобi вдягаю владу" на кухнi випiкають хлiб я вiдчуваю його запах собаки знову казяться повiтря повнi груди * * * хто знову не помiтив моєї майже-тiнi кому я невдячним своїм iснуванням дроблюсь розбиваюсь на крихти i сльози жiнок що схилялись над морем й топили у ньому мiй минущий вогонь ось так зачиняємо книгу задувши над нею в'язанку лiтер * * * тому хто не читав казок сьогоднi дарували камасутру мiй локон тихо вився наче вужик який прокинувся з зими а зранку падав дощ i билися шкляницi а хтось мене знайшов i вклав в долоню шлях лишень не всi пiрнали в моє тiло щоб вiдшукати там перлин ТЕТЯНI СКРИПЧЕНКО її вiршi вчепилися в мене усi твої трикутники квадрати тримали паралеллю вiддзеркалень рядкiв якi створив останнiм листям року а сексуальнiсть андалузуських хлопцiв бе не завтрашнiй свiтанок квартира неосяжна i свiт вмiстився у долоню * * * вiд одягу приймає шкiра iнший колiр струсну лупу з виделок i ножiв почну шматувати гуску всерединi її ховались чорнослив i журавлина а мати лагiдно цiлує сина вiн пiдросте й вiдкриє дверi за ?анком озиралися медузи я мив волосся на свята тому лупа блукала по шухлядах * * * iстотнi мрiї часом наявнi в життi зайцi наздоганяють слонiв стрiмко залазять на спину встромляють зуби у тiло проте шкiра мов шар пирога не пустить тiла чужоземцiв у себе вистоїть днем останнiм i нiччю першою мiцнiше стискай мене у обiймах я мрiя твоя i я здiйснилася * * * крiзь шкiру бачив ребра бо тiло вигиналося кидаючи у землю млоснiсть наче зерна а пагорби зеленi а небо має знов блакить авжеж авжеж авжеж хребцi хрустять зi сну коли долонi тягнеш в стелю Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Олесь Барлiг - З циклу "Деякi плями"
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |