Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 163 Дата публикации: 30.12.2024
Сен семілья
Слухай, мала
Я закоханий майже без тями
Ти всяя струнка
І гориш
І вітання аресу заслеш
І ми теж побували
патлаті й незграбні
Не знали як дихати
Як сумувати
Червонії щоки
Моєї коханої
Десь на безхатніїй яхті
Ховали
й кохали
І били у дзвони
Твоєї появи
Твоєго народження
І Дуже чекали
І вірили що
Ми не дарма ховаємось
У катакомби
І брешемо прєподам
Із преісподньої
В свій мікрофон
І у Радіо Ера
Куди б не сховались
І як би не вмерли
Ми всюди лишити
Мемось молодими
Яскравими сповненими і своїми
Частиною віри
Стовпом субкультури
Натхненними власними сильними юними
Щоб там - й не сталося
Бути кавʼярні
Де двоє посивівших
Сильних та спраглих казатимуть
Що ти?
Та якось
Ну добре
Чекаймо півтонни
З небес Преісподні
Коли та найкращща
Яка все тримає
Не може всміхнутись
Бо все вона знає
Де двадцять важливих
Роздивишся часом
Стирає, стирає, ховає завчасно
Де друзі ночують абиде
Лиш спати б
І Вітру чекають
І Кличуть на знахаря
Сен
Сенсемілья
Згоріла у вірі
Мала, нагадай,
Коли наше весілля?
25.12.2025
Ваше мнение: