|
    Прочтений: 0 Посещений: 2446 Дата публикации: 10.1.2006 Олександр стояв на сiрому пошарпаному балконi i дивився вгору. Величезний червоний диск, що закривав вже пiвнеба, величний i наче зовсiм непорушний висiв просто над ним. Олександровi здавалося, що диск був тут завжди, i так само висiтиме у небi гiгантським лiхтарем сьогоднi, завтра, i так кожен день протягом цiлої вiчностi. "Тепер можна буде гуляти лiсом вночi..." - чомусь подумав вiн, i ця думка наче голкою пронизала його свiдомiсть. "Яке може бути завтра!" - розпачливо i водночас iз якимось захопленням подумав Олександр. Гарячий вiтер остаточно розвiяв рештки його iлюзiй. Суховiй у груднi мiсяцi мiг би розвiяти iлюзiї будь-кого - адже це був подих кiнця. Величезний астероїд стрiмко наближався до планети, i нiщо не могло його зупинити. Люди реагували - якщо це можна взагалi назвати реакцiєю - по-рiзному. Однi кiнчали життя самогубством, iншi вбивали всiх пiдряд, хтось втратив глузд, а деякi безтямно гуляли й веселилися, намагаючись про все забути. Олександр стояв, дивився в небо i думав. Йому було лише тридцять рокiв - i тому хотiлося жити. Але водночас йому було вже тридцять рокiв, i життя для нього вже було майже цiлком позбавлене тих юнацьких мрiй, що змушують серце солодко стискатися у грудях, сподiваючись, чекаючи на щось незвiдане i таємниче. Олександровi остогидли мiзернi людцi, здатнi вдавитися за копiйку, жорстокi нелюди-багатiї i бруднi синьолицi жебраки у переходах. Йому забивав подих тютюновий сморiд та перегар натовпу, нудило вiд полiтичної маячнi та реклами. Його безмежно дивувала тупiсть створiнь, що народжуються, вiдчайдушно чiпляються за життя i все одно помирають, а особливо ж гнiтило усвiдомлення того, що й вiн таке ж нiщо, i мусить залишатися ним, не знаючи нi того, скiльки йому судилося прожити, нi того, що з ним може статися кожної наступної митi. Олександр часто вiдчував, що якби йому до рук втрапила якась потужна супербомба, вiн не вагаючись натиснув би на оту саму червону кнопку i рознiс би все на друзки... I ось наче провидiння послухало його! Вiн вiдчув страх i полегшення одночасно. Нарештi всi проблеми вирiшаться, i не треба буде нiчим турбуватися i нiчого боятися. Всю нiч Олександр не спав. Ранок був ще яскравiший за нiч. Будинок глухо тремтiв - гравiтацiйне поле астероїда вже вiдчувалося без приладiв... Повiтря розжарювалося з кожною хвилиною. Дихати ставало все важче. Вiн пiдiйшов до вiкна. Диск космiчного уламку був вже не червоним, а слiпучо-бiлим. Олександр подивився навколо i завмер: весь видимий обрiй свiтився червоним. "Кiльце полум'я," - подумав вiн. - "Астероїд спочатку все спалить, а потiм буде зiткнення. Як сумно...". Чому йому було сумно, вiн розумiв не досить чiтко. Мабуть, все-ж таки приємнiше було б сидiти десь по той бiк екрану, спостерiгати собi за подiями i нишком зловтiшатися, а не отак... В душi ворухнувся вiдчай. Спека ставала нестерпною. Йому раптом згадалося, як в юностi вiн мрiяв мати багато дiвчат - о, як вiн про це мрiяв колись! У цi днi його мрiя могла стати реальнiстю - вiн мiг просто хапати всiх пiдряд, i нiхто просто не встиг би йому завадити... Але мрiя повинна була лишитися мрiєю. Так вiн вирiшив. Йому хотiлося бути вищим вiд тваринних iнстинктiв i померти "чистим". Думки в головi почали плутатися, полум'я, свiтло i жахливий гуркiт злилися в один потiк, що змiтав свiдомiсть. Олександр вiдчув, що падає. "Будьте ви всi проклятi!"- з невимовною люттю простогнав вiн. Слiпуче свiтло i жахливий бiль спалахнули у ньому, вибухнули у його головi i раптом настала чорна, безмежно чорна тиша i спокiй. 2004 Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
msntrp - Кiнець свiту
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |