|
    Прочтений: 0 Посещений: 2902 Дата публикации: 6.9.2006 Я твій Камінь. Лежу край дороги в надії, що ти побачиш мене, забереш відполіруєш, поставиш у дорогоцінну оправу, щоб сіяла перед світом. Але поки що я лежу. Мовчу, бо не маю слів. Дивлюсь, як мимо плине час . Дивно, але мені здається, що це саме мій час, моє майбутнє. І тут, раптом, з’являються слова, я відкриваю рот їх сказати... У мене немає рота, я–Камінь! І мені доводиться лише чекати, що ти побачиш, що підіймеш. Ой, здається це вже було. От до чого призводить самотність, забувається все, що ти думаєш, що мрієш, на що чекаєш. Ні, я ніколи не забуду, що ти маєш прийти, адже це мій порятунок. Але ж я – Камінь. Невже щось зміниться від того, що я буду лежати у дорогоцінній оправі, відбиваючи промінчики сонця. Навіть маючи гарний зовнішній вигляд, я залишаюся все тим же неповоротким самотнім Камінцем. Ні!!! Певно можна щось змінити. У казках, зазвичай, це кара злих чаклунів. Вони накладали чари на вродливу дівчину, доки симпатичний принц не покохає її і не поцілує в губи. Але ж якщо вже так трапиться, і він, будучи справжнім мужнім принцом, закоханим у Камінь, і захоче поцілувати мене... У мене немає губ... Я – Камінь. Жах!!! Це замкнуте коло. Цікаво, а хтось бачив незамкнуте коло? Ото б сміху було, коли б коло мало початок і кінець... але ж у мене все одно немає губ. Це не казка, а реальність. І що ж тепер. Прийдеться, напевно, все життя пролежати Камінцем, навіть не маючи змоги сказати жодного слова, чи поцілувати справжнього принца. Не мати змоги!!! Рятуйте, я – Камінь! Рятуйте! Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Люда - Я – Камінь
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |