Жанр: Лирика: Юмористическая поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1835 Дата публикации: 29.11.2006
ось навіяло щось таке..:)
Було так завжди: герої
Шукали собі геморої,
Жертвували собою,
Без сумніву лізли до бою,
Рубали нечисть всіляку,
Здіймали ґвалт і пиляку,
Мали велику ножаку,
Щоб прирізати гада-собаку,
Підіймали каміння і глиби,
Пірнали у воду як риби
І робили всякого дива,
Крові залишаючи зливи.
Не сиділось на місці героям
(Як же ж всидіти як збоку зброя).
Де які були мордобої,
Брали силою геть неземною.
Їм на шию чіплялись гарнюні:
Афродіти, Єлени і Дуні.
А вони і слухали дурні:
«Ти кохаєш мене лиш одну, ні?»
На руках їх носили усюди,
Били в чоло за них добрим людям,
Підкорялись капризам-причудам
І такому, що зараз і знудить .
Всіх бороли герої, всіх били:
Багатоголових, стокрилих…
Та от тих, кого ніби любили,
Лупцювати не стало в них сили…:)
Ваше мнение: