Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Олександр Тепеш - Жаль матері. 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 2137
Дата публикации: 17.12.2006

Про безмежну любов матері. Про те як страждає мати. Про те на що здатен жаль матері. Прошу критику у студію.

Лунає пісня, сповнена любові, ніжності, турботи, але водночас безмежний жаль та скорбота, переповнює голос, який співає. Слова... Це слова колискової, яку співають немовляті, щоб вона заснула, не плакала, заспокоїлась. Тихе та ніжне сяйво місяця, крізь маленьке вікно, протікало в кімнату. Але тіні як ножі розрізають сріблясте полотно. Материнська любов, все обіймає та захоплює в цій маленькій кімнаті, цю відданість поглинає все, вбирає пожертву кожна дрібниця цієї кімнати. Весь жаль всю скорботу, голос міняється від лагідного наспівуваня, до чіткого виразного співу. Слова... Якщо не відволікатись, слухати, віддатись цій пісні, то відчуваєш, як душу переповнює досі не пізнанні почуття. Ці слова заколисують, дають надію, почуваєш, що нічого не загрожує тобі.
Вона сиділа, на стільці, біля колиски. Вона гойдала її, та співала. Її рухи були лагідні та ніжні, чорне як ніч волосся рухалося в такт колисці, очі дивилися перед собою, але ці очі, наче не бачили ні чого. В них як в дзеркалі відбивалося все, що робилось в душі у матері. В них була безмежна любов, надія, але через ці щирі, великі почуття, пробивався сум, розпач, та якась спустошеність. Наче вона виплакала всі сльози, та вже немає чим виразити свій сум та жаль. Спів її тихий, майже шепіт, але в кімнаті чітко відбивалось кожне слово. Цей спів в майже відчутній на дотик тишині, розносився як грім. Мати нахилилась до колиски, не перестаючи її гойдати, дивилась у неї, як тільки мати може дивитися на свою дитину. Вона дивилась, гойдала колиску та співала. Вона віддавала всю душ в цей спів, наче це остання пісня яку вона може заспівати своїй дитині.
Але в маленькій кімнаті з рожевими шпалерами щось було не так. Таке відчуття що вся кімната наповнена сумом, безнадійністю, жалем… смертю, яка бореться зі співом, з любов’ю та ніжністю. Іграшки в куточку, маленький столик для малювання, дитячий стільчик, олівці на столику все було покрито пилом, шторки на вікнах втратили свій живий колір. Все-все, втратило свій колір. Колір за кольором втрачала ця кімната, неначе поволі вмирала, поки не стала сірою, безбарвною. Всі кольори змив цей жаль. Чому? Чому дитяча кімнатка, яка повинна випромінювати щастя та радість, безтурботність та любов, затягує, сочиться болем та сумом, як отрутою?
Останнє слово злетіло з вуст матері і зависло в цій тишині. Його наче можна було вловити, не вистачало миті. Мати встала, але її руки не переставали гойдати колиску, вона нагнулась, застигла на мить з колискою, неначе поцілувала немовля. Випрямилась, подивилась у середину колиски, щось змінилось у погляді матері, жаль та сум пішов, тепер було місце щастю та радості. Ще хвилька і на секунду двері відчинились, щоб через мить залишити цю кімнату в тишині.
Але чому? Чому немає спокою в цій маленькій кімнаті, що бентежить щоразу душу матері, чому кімната така занедбана, чому пил покрив кожну дрібницю?
Місяць піднявся ще вище, і залив вже всю кімнату своїм блідим сяйвом. Залив столик, іграшки в куточку кімнати, залив колиску…
Тільки тепер, з місячним сяйвом, можна зрозуміти, що наповнює цю кімнату. Можна зрозуміти цей жах.
В маленькій колисочці, замість немовля, лежав скелет дитини, ковдра, якою вкривали дитя вицвіло та зрослося з скелетом немовля. Череп дитинки посміхався голою посмішкою смерті.
На що здатен сум та жаль матері? На що здатна любов матері?

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка