Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 1817 Дата публикации: 28.12.2006
Твій подих отруює мозок
Проникає у глиб клітин.
Достатньо краплини, маленької дози
І я збиваюсь з рахунку змін.
Змін у часі, просторі й видах
З карнизу мого вікна
Я ще вчора ступала по сліду,
А сьогодні лишилась сама.
Моє ім’я не у змісті польотів
Останніх здійсненних бажань
Головою об сходи,
Повз безліч прольотів
Я бажаю позбутися знань.
Знань про певність відсутності поруч,
Про марність тремтливих вагань,
Я поставлю від себе ліворуч
Годинник, як свідок чекань.
Відлік залишку буде повільним,
Катуватимуть стрілки мій страх...
Час принади дарує лиш сильним,
Слабодухим лишається жах...