Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1850 Дата публикации: 5.2.2007
Вмирав король, глава держави,
Німі дивились йому в рот.
І не кричав на площі: “Слава”
Сатрапу підданий народ.
Вмирав король. Наслідник трону
Давно чекав на ждану мить,
Коли вдягнуть йому корону.
“Віват, король!” – салют гримить.
Вмирав король. Було байдуже
І покоївкам. І пажам.
“Король слабий, король недужий”. –
Несли шпики главам держав.
Барони, графи. Герцогині
Чекали на дев’ятий вал.
Аби відкрити віко скрині,
Коли дітвак позве на бал.
Вони очікували блага:
Новий король такий сліпець,
А під землею, з саркофага
Вже не зашкодить їм мерлець.
Вмирав король, забутий всіми,
Ніхто по ньому не ридав.
Лише старий, побитий псина
Свого господаря згадав.
Ваше мнение: