Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 2315 Дата публикации: 11.2.2007
Самотність кімнати породжує стомлений подих,
Сліди на постелі, трикутні серця на обличчі.
Весна-покоївка шукає у вічності вроду
Й лицем в полуницях заплакано дивиться в вічі
Самотність кімнати в готелі, для сексу й прощання
Припахла повіями, слізьми і терпкістю віскі.
Дзвінки без адреси та відповіді без питання
Цинічністю вписані в псевдо-любовні записки
Самотність кімнати, де вдвох ми, і вирок - безсоння
Смертельно й невтішно чи вже неважливо й байдуже?
Любов відкривається через стрибки з підвіконня
Тому я щаслива, що більше кохати не мушу
Самотність кімнати в лікарні на дотик як вата
В палаті крім мене кульгаві скалічені мрії.
Любов - це чекання на Господа-лікаря-ката
Тому я щаслива, що більше кохати не вмію
Ваше мнение:
ЗДОРОВО!!! Очень красиво!!! Такой поразительно глубокий смысл и простота написания... Захватывает! МОЛОДЕЦ!!! :))
2007-02-11 20:56:46Хучонок
цікаво... сподобалось
2007-02-11 23:59:28Дубровский
Прекрасно, лишь ник ваш, признаться
Не очень веселые ассоциации
В моей вызывает душе...
Но это личное.
Касательно дамы, которая Маяковского
Каблуком раздавила
И позже, намного позже - Параджанова...
Я видел ее фотографии-я от нее бежал бы...
Ваши слова совсем на нее непохожи.
Ник помощней нужен тут. И прозрачнее кожа
Станет у текстов, вот собственно
Бред полуночный мой.
Так, наваялось за полминуты-
Построчно...
2007-12-23 18:05:13Sterh
Вражає, тонко та влучно... Сумно та гірко...
Ген.Шед., із вдячністю...