Жанр: лирика Прочтений: 0 Посещений: 3735 Дата публикации: 23.7.2003
Поставили перед нами завдання написати вiдповiдь на питання: "Чому я обрала професiю юриста?" Треба ж було щось хороше написати. От я i видумувала. Хоча в реальностi не з усiм, нижчеописаним погоджуюся :-)
Незнання законiв не звiльняє вiд вiдповiдальностi.
Роки проминали, збiгав нишком час, Та сутнiсть життя залишилась простою: "Не вбий, не украдь", не роби людям зла, Не створюй бiди, не бери до рук зброю. Так каже Псалтир, Бiблiя чи Коран, Так каже закон - верх всього у країнi, Це є непорушно: бiдняк ти чи пан, Жило так уже не одне поколiння. Закон - це вершина, закон -це табу iз ним треба жити, його треба знати, Бо вiн - нiби щит, вiдганяє журбу, Закон це є друг. Хоч законiв багато, Та всi вони є лиш для блага людей, Не можна в життi позабути про друга, Закон - це пiдтримання мрiй та iдей У цьому i є його честь i заслуга.