Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1695 Дата публикации: 12.3.2007
Я проглядаю безвихідність днів крізь ритми дощів,
Я проглядаю нездійсненість снів крізь свій епатаж,
А от скажи, ти так щиро скажи - и б зумів,
лишати місце думкам коли повсюди кураж?
Коли дні швидко біжать,і коли ти молодий,
Коли тебе не лякає скінченність життя,
І твої чеки ховають чийсь погляд косий,
А твої чеки - душі й каяття укриття...
І на дворі безвихідність днів, і крізь ритми дощів,
І ти і я вдвох скидаємо свій епатаж.
Коли зустрілися двоє самотньо-порожні душі,
Тоді навіщо, скажи, їм розкішний кураж?