Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 2010 Дата публикации: 14.3.2007
Я ховаюсь у страх...
Відчуваю знов біль...
Мій вогонь давно згас...
Світ не вартий зусиль...
І я прагну мовчать –
Порожнеча в мені –
Краще правди не знать,
Та кричу я вві сні!
І той біль не мине
(І лякає блакить),
Огортає мене,
Хоче розум згубить.
Сум, відбившись, луна...
Стерлись в спомини дні...
Я зосталась одна...
Не забуть все мені!
Розпач-помсту мою
Не візьме забуття...
Я стою на краю -
Загубилось життя...
І неспокій тремтить,
В серце все загляда,
У безсонні не спить,
В божевілля кида.
Це не мій, певно, шлях!
Не мої це слова!
Охопив чорний жах –
Колом йде голова!..
Заздрість всюди блука,
Хоче радість знайти.
Ця дорога слизька,
Та я мушу все ж йти...
Промовляють вуста,
Та їх стогін не чуть,
І душа знов пуста...
Відчай мій не збагнуть.
І вривається жаль
В тихий смуток ночей,
І підкралась печаль
У прозорість очей.
Гордість сковує знов
Почуття всі ясні –
Гірко плаче любов,
Що зосталась в мені...
Ще образа жива –
І боюся я йти.
Пристрасть вкрила трава...
І себе не знайти...
Сподобалось. У вас доволі добре виходить українською! Хоча луна - місяць здається;)
Можна було:"Смуток тисне до дна" і далі "Злились прожиті дні" замість "Стерлись в спомини дні..." тому, що через рядок ви самі заперечеєте те що написали: "Не забуть все мені!" і т.д. :)
Творчих успіхів!