Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1681 Дата публикации: 23.3.2007
15.11.2006
Ой, якось дивно так
Сидіть у купочці з тобою
І чаю того дивний смак,
Що ти його приніс з собою…
І зорі світять яскравіше
Ніж завжди влітку над Дніпром
І якось на душу тепліше..
Чи то мені, чи нам обом?
То нас кохання зігріває
Або міцний гарячий чай?
І соловейко десь співає
Чи то шумить вишневий гай?
Та все мені ото здається,
Який вишневий гай у нас?
Мабуть, се хтось неподалік сміється.. –
Немає ж солов'їв в містах!..
Але чому ж все так тоді?
Чому так хороше мені нараз,
І як промінчик по воді,
З тобою поруч біжить час?
Здогадуюсь, але не хочу
Казати вголос ці думки,
Бо злякаються і затріпочуть
Сильних почуттів провісники.
Ваше мнение: