Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1844 Дата публикации: 17.4.2007
Чортові очі
Я скажу прощавай цій сьогоднішній ночі
І ласкаво так плюну в одкритую душу,
Я сьогодні покину ті чортові очі,
Що наповнені болем і як смерть незворушні.
Не дивіться на мене, ви химерні і дивні!
Ви ніколи людського в собі не тримали,
Ви завдали нам стільки печалі і кривди,
Ви бездонні та чорні, ви і світла не мали.
Я ненавиджу вас, я не можу дивитись,
У вас тільки пекельне, у вас тільки чуже.
Я не зможу ніколи вас цілком зрозуміти,
Та і вам все одно, що турбує мене.
Я скажу прощавай, я втечу, так і знайте!
Я ненавиджу вас, не дивіться, прошу.
Повиколюю, вирву! Тільки спокою дайте,
Ви володарем стали мого чорного сну.
Ви дивились так довго, і котилися сльози,
Проїдають наскрізь, серце рвуть на шматки.
Ви кохали мене? Ви кохали?! Та хтозна...
Чорний погляд як камінь, він як вічність мовчить.
Та водночас вогонь вирвався на свободу,
Запалив все навколо, закричав і погас.
Ви дивились на мене як у дзеркало-воду,
Та забули про те, що об’єднує нас.
Я скажу постривай, я до пекла шепочу,
Я навколішки стану, постривайте, молю!
Я ненавиджу так та кохаю ті очі,
Котрі пекло забрало. Ваше місце в раю.