Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1812 Дата публикации: 28.5.2007
Парасоля
З неба ллються краплі дощу,
Небо плаче за наші душі.
Я ні краплі не пропущу,
Я стою під дощем незворушно.
Відкриваю свою парасолю,
Але дощ пропускаю крізь неї,
Щоб ніхто не помітив, що в змові,
Я у змові з самою Землею.
З неба боляче крапає лід,
Наскрізь душу мою омиває,
Та в очах залишається слід,
Дивне щастя між болем й печаллю.
Вірний друг мій, моя парасоля,
Мої крила, давай політаєм!
Я стрибаю, нехай моя доля
З перемогою щиро вітає.
Розчиняюсь у небі між вітром,
На Землі прокидаюся полем,
Та комусь залітає у вікна
Моє тіло – моя парасоля.
Ваше мнение: