Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Ярко Ярру - Крук 
   
Жанр: Лирика: Поэтические переводы
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 2128
Дата публикации: 24.8.2007

Переклад вірша Едгара Алана По "Raven"... Намагався перекласти "якнайближче" до оригіналу...

Якось серед опівночі, – я повідати вам хочу, –
Я дрімав над томом древнім чорнокнижника одного
Та проснувся враз від звуку, ніби хтось, піднявши руку
У парадні двері стукав – сам-один коло порогу
«Перехожий», - я подумав, – «Сам-один коло порогу,
Перехожий – більш нічого!»

Спогади ці незабутні - пам’ятаю, як у грудні
У каміні жар вугілля кидав тіні злі усюди
Ранку я чекав в надії, що полишать мене мрії,
Знов відчути я волію ті її вуста і груди!
Ту, чиє ім’я – Ленора – знають ангели – не люди…
Знаю я, цього не буде…

Втім, непевний шурхіт штори ніби розум мій у шори
Закував. І жах містичний я відчув від звуку цього
Серце билось як пташина – «Чом стукоче та людина
Тихо, часто, без упину, стоячи коло порогу?»
«Перехожий» – не інакше – «Сам-один коло порогу,
Перехожий – більш нічого!»

Мужність я відчув у тілі, і, не гаючи ні хвилі,
«Пан чи пані», – я промовив, – «Вибачте, заради Бога,
Що не зразу відчинивши, не відразу відповівши,
Вас у темряві і тиші я примусив ждати довго»
Розчинив я двері настіж в передвісті гостя мого…
Темрява – і більш нічого!

Крізь нічну цупку тканину я вдивлявся без упину.
Мрій, що мозок мій порили, не було ще ні у кого,
Але тиша вмить зникає, слово те, що серце крає
Наче лезом прорізає морок за моїм порогом
З мене вирвалось «Ленора!» – та лише луна з-за рогу
Відгукнулась – більш нічого!

Я вернувся в пишну залу, в грудях полум’я палало
І почув той самий стукіт – голосніше, ніж до того.
Безсумнівно, як не знати – у мої віконні ґрати
Гілка стукотить патлата, все тепер простіш простого!
Так тривожити мій спокій тихий вітер має змогу,
Тільки вітер – більш нічого!

Відчинив я на подвір’я шибу. Раптом в чорнім пір’ї
Крук, немов із днів минулих, залетів в мою хатину.
Промайнув і не вклонився, ні на мить не зупинився,
Ніби лорд чи леді всівся незворушно над дверима –
Сів на білий бюст Паллади незворушно над дверима.
Умостився – як людина!


Чорний, наче з ебоніту, птах дивився гордовито.
Я всміхнувся і промовив – «Цю появу не забуду!
Чубчик твій – я бачу збоку – хтось обскуб тобі нівроку
Та літаєш ти високо у нічному небі всюди.
Як ти звався в царстві мертвих, хочу відповідь почути!?»
Крук сказав «Цього не буде!»

Птиця чітко відповіла, розпрямивши темні крила.
Не на жарт мене злякала, здивувала цим поривом
Хто іще зізнатись хоче, що зустрівся серед ночі
Віч-на-віч, на власні очі з Круком з голосом крикливим?
Тільки я в цю ніч зустрівся з таким моторошним дивом –
З Круком з іменем жахливим!

Крук завмер, сидів він боком, ніби зовсім ненароком
Каркнув він слова пророчі, і дивився у нікуди…
Без надії помираю… Вірних друзів більш не маю,
В пошуках земного раю розлетілися ці люди
Він також мене покине, вранці щезне і забуде…
Крук сказав «Цього не буде!»

Засміявся я безгучно, відповідь почувши влучну.
Ворон цей, напевно, довго жив у бідняка, каліки,
Що проводив дні голодні, ночі темні і холодні
В безнадії як в безодні. Крук, що жив у чоловіка
Вслід за ним слова химерні вимовляв щодень без ліку –
Буде знати їх довіку.

Мислячи так, я незчувся, як думкам цим усміхнувся.
Так, худа похмура птаха ці слова вже не забуде…
Більш не маючи роботи, крісло підкотив навпроти
«Чом влетів в моє житло ти?» – відповідь хотів почути –
«Що сказати хочеш, Ворон, чорний, як кавалок бруду
Тим своїм «Цього не буде»?»

Я губився в гадках марно, чом ця птиця незугарна
Палить поглядом пекельним моє серце, як стодолу
І подумав тої ж миті, лежачи у оксамиті
Подушок, що не зігріті, що давно вже охололи
Що на них, вона, бувало, схилить голову додолу –
Не приляже більш ніколи!

Дим густішав, став як вата – то кадило в руки взяти
Поспішили серафими, що з’явилися з нікуди…
«Певно, Бог мене не зрадив! Поки жар в кадилі чадив
Із цим димом забуття дав і вдихнув в нещасні груди!»
«Дим розвіється» – подумав – «І Ленору я забуду!»
Крук сказав «Цього не буде!»

«Ти був вигнаний з Тартару, о, Пророк, поніс ти кару
І в цупких обіймах бурі, в марних пошуках спокути
Залетів у край пустельний, сатана чи птах пекельний.
Я б тобі був вдячний вельми, якби ти мені у груди
Трунок влив, який би серцю допоміг її забути!»
Крук сказав «Цього не буде».

«О Пророк, зловісний пташе, з пекла певно плем’я ваше
Іменем небес блакитних, Бога іменем, що всюди,
Я прошу тебе, благаю, ти скажи, чи в кущах раю
Я зустріну і впізнаю те лице, вуста і груди,
Ту, чиє ім’я – Ленора – знають ангели – не люди…
Крук сказав «Цього не буде».

«Хай ці моторошні звуки стануть вісником розлуки
Тож лети туди, де всюди ходять привиди – не люди,
В царство вічного Плутона. Жодна хай пір’їна чорна
Не впаде у мене вдома символом брехні і згуби!
Вийми дзьоб із мого серця – і лети собі в нікуди!»
Крук сказав «Цього не буде».

Чорний Ворон не злітає, все чекає, все чекає
З бюста білого Паллади мовчки зиркає додолу
Його око жовтим сяє – наче демон, що дрімає.
Сіру тінь униз кидає тьмяна лампа коло столу
І душа моя з полону тої тіні, що навколо
Не звільниться – більш ніколи!
Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме


    2007-09-03 11:24:15 zoz
    Пожаловаться администрации на комментарий
        хороший переклад

    2007-09-05 00:07:58 Обескрыленный Ангел
    Пожаловаться администрации на комментарий
        Стих замечательный, перевод тоже очень понравился. Правильно, что ты его отправил в журнал.
    Удачи


    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка